ЛОГО

 

ukreng

Коротка інформація про територію

ВОДНІ ОБ`ЄКТИ

РІЧКИ

ДНІПРО

airphoto1Дніпро (в давньогрецьких джерелах - Борисфен, поетична назва - Славута, Славутич).

Протікає по території України, Росії та Білорусії. Природна протяжність - 2285 км. Після спорудження каскаду водосховищ, які в багатьох місцях випрямили фарватер, - 2175 км (з них в межах України – 1095 км). Площа басейну - 504 тис. км2. Дніпро бере початок на Валдайській височині з невеликого болота, впадає у Дніпровсько-Бузький лиман Чорного моря.

Здавна річка мала велике транспортне значення (шлях «із варяг у греки»). Перетворений в результаті комплексного гідротехнічного будівництва в глибоководний шлях (3,5м у фарватері), Дніпро судноплавний на 1990 км, від гирла до м. Дорогобуж. Значення Дніпра в житті Києва дуже велике. Місто розташоване в середній течії річки, по обох берегах. На правому березі Дніпро простягається на 21 км, на лівому - на 11 км. Ширина Дніпра в межах Києва - 400-600 м, глибина - 6-12 м; на мілководних ділянках ширина - 800-1000 м, глибина - 4-5 м. В районі Києва Дніпро приймає тільки невеликі притоки - Сирець, Глибочиця, Либідь. Для Дніпра характерні високі весняні повені. Максимальний рівень води в районі Києва зафіксований в 1931 р. – 6,4 м вище обумовленого нуля (в перерахунку від нової позначки умовного нуля, прийнятої в 1977р. – 10,64 м). Витрата води - від 244 м3/с в посушливі роки, до 23100 м3/с в період розливу, (середній - 500 м3/с). Перший водомірний пост на Дніпрі у Києва встановлений в 1804 р. Регулярне спостереження за рівнем води Дніпра в районі міста ведеться з 1876 р. Льодостав тут утворюється в кінці листопада - початок грудня, тане Дніпро в другій половині березня. В період м'яких зим льодостав на Дніпрі не утворюється. Русло Дніпра ділиться тут на кілька рукавів: Чорторий, Старик та ін. Парове судноплавство на Дніпрі почалося в 1823 р., перша регулярна пасажирська лінія відкрита 1850 р. До кінця XVIII ст. рукав Дніпра поблизу Києва, котре на сьогодні є судноплавним (власне Дніпро), був мілководним. Судноплавним він став у результаті тривалих (поч. 1788 р., 1851р. , 1882-87 рр., 1908-12 рр.) інженерних заходів, внаслідок яких повноводний Чорторий був перекритий, а його потік, спрямований в мілководний рукав, омиває правий берег. Перший з відомих мостів був споруджений в 1115 р. - це був наплавний міст. В 1853 р. побудований постійний Ланцюговий міст. На Дніпрі вище Києва споруджена Київська ГЕС. Дніпро і його притока Десна є основними джерелами водопостачання міста. До Дніпра прилягають старі райони Києва - Поділ і Печерськ, на схилах його правого берега височать Києво-Печерська лавра (дзвіниця вис. - 96,52 м), Андріївська церква, Видубицький монастир, музей Історії Великої Вітчизняної війни (1941-1945 рр.) з монументом Батьківщини-матері (висота 102 м).

З Дніпром пов'язаний бойовий шлях Дніпровської військової флотилії, військові операції періоду громадянської і Великої Вітчизняної воєн. Назва річки носять видавництва, журнал, кінотеатр, готель, парк, станція метрополітену, узвіз, ринок, міський район Києва.

Про Дніпро вперше згадував Геродот в V ст. до н.е. Одна з перших монографій про Дніпро "Дніпро і його басейн» (1901 р.) належить Н.І. Максимовичу - українському гідротехніку, проф. Київського Університету. Значні дослідницькі та виправні роботи на Дніпрі в районі Києва були виконані в 1875-84 рр. (Н.С. Лелявський). Акваторія Дніпра і його приток займає 5,6% території Києва. У районі міста – від гирла Десни і до Трипілля – на Дніпрі утворився ряд островів, серед них найбільш значущими є Венеціанський, Труханів, Долобецький та інші. На екологічне оздоровлення басейну Дніпра спрямована спеціальна Програма ПРООН – ГЕФ. Програма реалізується загальними зусиллями двох Придніпровських держав – Республіки Білорусь і України та за підтримки міжнародних агентств-виконавців: Програми розвитку ООН (ПРООН), Офісу з обслуговування проектів ООН (UNOPS), Організації ООН з промислового розвитку (UNIDO), Центру дослідження міжнародного розвитку, Міжнародного дослідницького центру розвитку (IDRC), Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ) та Організації ООН з екологічної політики (UNEP). В 1970-і роки значна частина пойми Дніпра була затоплена у зв’язку з створенням нового водосховища – «Київське водосховище». Це негативно вплинуло на екологію всього Придніпров’я, наслідки спостерігаються і сьогодні: Прибережні райони Дніпра є найменш використаним резервом Києва. Певна неповага до Дніпра продовжується і після радянської влади: навіть останні головні документи, що регламентують розвиток міста на далеку перспективу не передбачають включення до центру міста Дніпра як одного з найголовніших містоутворюючих факторів.

ДЕСНА

DesnЛівий приток р. Дніпро. Протяжність - 1130 км. Площа басейну - 88,9 км2. Впадає в Дніпро вище Києва. Десна – одне з джерел водопостачання м. Києва (Деснянський водопровід). Середня глибина Десни у більшій частині її протяжності в Україні — 2-4 м, максимальна —17 м. Живлення річки переважно снігове, навесні часті повені,влітку (межень) рівень води спадає 3-4 м. Швидкість течії у межах Київської області дуже висока як для рівнинної ріки.

Регулярне судноплавство здійснювалося до 1990-х рр. на 535 кмвід гирла. З 1990-х рр. регулярне судноплавство занепало, фарватер здебільшого не поглиблюється.

У Десні та в її притоках водяться риби більш ніж 35 видів, серед яких карась, окунь, короп, щука, вугор, сом, в'юн, лящ, йорж. Рибне багатство в останні роки зменшується через масове браконьєрство.

Десна має велике рекреаційне значення, на її берегах розташована велика кількість пансіонатів. У межах України по Десні проходять популярні байдаркові маршрути з великою кількістю зручних стоянок завдяки сильній течії річки.

 

ГЛИБОЧИЦЯ

2 2 1Річка, яка починалася на Лук'янівці, протікала в районі нинішньої вулиці Кмитів Яр, виходила на Глибочицьку вулицю і далі до вулиці Вознесенський узвіз (кол. Смірнова-Ласточкіна), звідки повертала до Дніпра, перетинаючи Поділ. До сер. ХІХ ст. впадала в Почайну, а після злиття останньої з Дніпром - в Київську гавань.

Довжина річки - 9 км, до XVIII ст. в Глибочицю впадала правобережна притока Киянки. Здавна Глибочиця протікала в природному руслі, а після перепланування Подолу, викликаного пожежею в 1811 р., її течія була спрямована до спеціального рову, перебудованого тепер в каналізаційний колектор. Живиться атмосферними опадами і водами джерел. Основним з яких є джерело - в Кмитовому яру.

ЛИБІДЬ

2 1 1Довжина — 14 км. Права притока Дніпра. Перетинає Київ від Поста-Волинського до Телички. Вздовж Саперної слобідки з 80-х рр. ХХ ст. протікає в колекторі.
Назва — від імені сестри засновників Києва Кия, Щека і Хорива. Згадана в літописі під 968 р. Єдиний в м. Києві фрагмент природного русла р.Либідь розташований по вул.Саперно-Слобідській (від колектора до Наддніпрянського шосе), визнаний Комплексною пам`яткою природи місцевого значення «Природне русло р.Либідь».

ПОЧАЙНА

2 3 2Річка, права притока Дніпра. Назва походить від давньословянського «почайна» — вода, волога. Відома з найдавніших часів. Починалася на Оболоні, впадала у Дніпро між Поштовою площею і теперішнім Пішохідним мостом. Протікала краєм Подолу, від Дніпра була відділена піщаною косою. За часів Київської Русі правила за гавань. Саме в Почайні, поблизу її впадіння у Дніпро, у 988 було здійснено історичне Хрещення Русі. На честь цих подій у 1802 — 1808 роках над Хрещатицьким джерелом було збудовано пам`ятник Хрещенню Русі. У 1712 з`єднана з Дніпром спеціально проритим каналом. У 19 столітті після перепрямування основної течії Дніпра до правого берега в районі Подолу, роздільна коса була розмита і Почайну поглинув Дніпро. На місці верхньої течії Почайни лишився ланцюг озер на Оболоні. На Подолі існує вулиця Почайнинська.

СИРЕЦЬ

річка сирецьРічка, що бере початок поблизу станції м. «Святошин» і впадає в Дніпро в 2-х км гавані. Лівий приплив Сирця - Курячий Брод, протікає по Куренівці. Довжина Сирця - 9км, Площа басейну – 13 км2. Верхня частина басейну порізана глибокими ярами, в нижній частині проходить через ланцюг штучних озер Оболоні. Живиться атмосферними опадами і численними джерелами. Більшість їх відрізняється хорошою питною водою, особливо джерело, що випливає з улоговини поблизу залізничної платформи «Рубежівська». На Сирці колись стояли кілька водних млинів. Збереглося 6 невеликих ставків.

ПРОТОКИ

БОБРОВНЯ

протока бобровняПротока між островами Трухановим та Муромцем. Ймовірно в певний час була суцільною між Дніпром і Чорториєм. Тепер має вигляд довгої неширокої затоки відкритої з боку Чортория, а з боку Дніпра - кількома дрібними озерами.

ВЕНЕЦІАНСЬКА ПРОТОКА

венецианский проливОдин з рукавів в руслі Дніпра. Відгалужується на схід від Чортория і протікає між островами Долобецьким та Венеціанським і впадає у Русанівську протоку.

КОЗАЧА ПРОТОКА

Колишня назва - Козаче річище.

Протока на правобережній проймі Дніпра південніше острова Водників. Протяжність –7,5 км, ширина - 50 –150 м.

КОЗИНКА

Протока на правобережній заплаві Дніпра, вздовж Кончи-Заспи. Протяжність – 6 км, ширина - до 200-300 м.

КОНИК

Озеро Коник починається в районі місцевості Корчувате, простягається по правобережним заплавним лукам уздовж острова Жукова через Конча-Заспу в напрямку села Козин паралельно Дніпру. Протяжність в межах Києва - 3 км, ширина русла - до 20-50 м, глибина до 4-х м. Утворилося внаслідок багаторічного розливу заплави.

РУСАНІВСЬКА ПРОТОКА

русановский проливОдин з рукавів в руслі Дніпра. Відгалужується на схід від Чортория нижче урочища Горбачиха (їх розділяють острови Долобецький та Венеціанський. Протока омиває Русанівські сади, Микільську слобідку, Русанівку та Березняки по лівому берегу та Гідропарк - по правому. Між островами Долобецьким та Венеціанським Русанівську протоку сполучає з Чорториєм Венеціанська протока. Нижче Венеціанського острова протока впадає в основне русло Дніпра.

ЧОРТОРИЙ

пролив черторойПротока в заплаві Дніпра; зі сходу омиває Труханів острів. Утворилась внаслідок деформації русла Дніпра і розчленування його перебігу на протоки. Починається нижче гирла Десни і впадає в Дніпро перед Дарницьким мостом. Нижня частина Чортория від моста Метро називається Русанівською затокою. Довжина Чортория - 13 км. Площа басейну - 68 км2. Ширина долини - бл. 1 км, русла - до 100 м. Заплава заболочена, в ній багато озер, площа водної поверхні яких становить бл. 1,5 км2. В Чорторий впадає річка Десенка.

В літописах Чорторий згадується з ХІІ ст., коли відбувся Долобський з'їзд 1103 князів Київської Русі. У минулому Дніпро ділився нижче гирла Десни на 2 рукави - лівий - Чорторий і правий - Старик; мілини і коси біля київського берега заважали судноплавству. Для того, щоб направити течію до правого берега, в 50-х рр. ХІХ ст. в місці витоку Чортория з Дніпра спорудили загату. Під час великої повені в 1877 р. вона була пошкоджена. А в 1882 р. остаточно розмита. Для запобігання розмиву острову Труханового та напрямку води до правого берега з 1884 р. здійснювався комплекс спеціальних гідротехнічних заходів. Зараз Чорторий - місце масового відпочинку.

ЗАТОКИ

ГАВАНЬ

гаваньЗа часів Київської Русі Гаванню служило гирло річки Почайни - так звана Притика. На ній розміщувалися кліті, до яких причалювали баржі, також пристань - одна з найважливіших на трасах водного шляху «із варяг у греки». У 1712 р. для скорочення шляху від Дніпра до Гавані в косі для пароплава судів був проритий канал. В 1897-99 рр. за проектом інж. Н.І. Максимовича побудували нову Гавань навпроти вул. Нижній Вал та Верхній Вал. Довжина її досягала 2 км, ширина складала 180-240 м. Після революції 1917 р. почалося розширення Гавані в бік Оболоні. Були підсипані і укріплені берега Рибальського півострова. В кінці 30-х років ХХ ст. реконструйовані верфі заводу «Ленінська кузня». У повоєнні роки здійснено реконструкцію Гавані. У 1961 р. споруджено нову Гавань з Річковим портом.

ГАЛЕРНА ЗАТОКА

затока галернаЗатока Дніпра біля місцевості Корчувате, яка відділяється від основного русла річки островом Галерним.

ДЕСЕНКА

десенка заливВодотік, що бере початок з річки Десни в 5 км від його гирла і впадає в протоку Чорторий. Довжина – 6 км, ширина русла після спорудження канівського водосховища досягає 100-150 м, глибина – 2,5-3 м. Під час високих паводків на Дніпрі - затоплюється. Стік води по Десенці в меженний період становить 5-10 м3/с. Утворилася Десенка внаслідок багатовікового розмиву лівого берега Десни, який в цій місцевості розташований на 6-10 м вище рівня заплави Дніпра. Десенка та її мальовничі береги - місце відпочинку.

ДНІПРОВСЬКА ЗАТОКА

дніпровська затокаЗатока Дніпра, на правому його березі, в районі Телички біля доку.

ДОВБИЧКА

довбичкаЗатока рукава Чортория, що протікає паралельно Дніпру. У Стародавні часи Довбичка була озером.

МАТВІЇВСЬКА ЗАТОКА

матвіївська затокаЗатока, розташована на Трухановому острові на 3 км нижче Річкового вокзалу, за течієспрямовуючою косою, яка була насипана на острові наприкінці ХІХ ст.

Довжина затоки - більше 2 км, ширина - 300-500 м. Знаходиться у нижній частині колишньої затоки Старик. Назва кілька разів мінялася: на планах міста кінця ХІХ ст. він значився як «Старик», з 1910 р. - офіційно закріплено назву - «Матвіївська затока». До Великої Вітчизняної війни використовувався як гавань для зимівлі та ремонту судів. У повоєнний час використовується як база для тренування і проведення змагань з водних видів спорту.

МИКОЛАЙЧИК

миколайчикЗатока на правому березі Дніпро між місцевістю Корчувате і островом Галерним, відділяється від сусідніх водойм Галерної затоки та оз. Єрик дамбами, по яким прокладено дороги. Знаходиться у Голосіївському районі міста.

СОБАЧЕ ГИРЛО

собаче гирлоЗатока на правому березі Дніпра. Брала початок нижче гирла Десни і впадала у Дніпро вище урочища Наталка. Після спорудження житлового масиву Оболонь повністю змінив свою форму. Місце масового відпочинку.

СТАРИК ЗАТОКА

затока старикДавнє русло Дніпра (до гирла р. Либеді). До ХХ ст. «Стариком» називали також велику затоку (нині Матвіївська затока), що врізався з заходу в південну частину Труханового острова. Затока простягнулася з півночі на південь придніпровських проток, заток, і розкиданих між ними островів і озер.

ОЗЕРА

ВИДУБИЦЬКЕ ОЗЕРО

озеро видубицькеРозташоване на правобережній частині заплави Дніпра, проти Видубецького монастиря. Утворилося в 1845 р., після великої повені. З річкою з'єднане проходом в захисній греблі.

ДОЛОБСЬКЕ ОЗЕРО

ДОЛОБСЬКЕ ОЗЕРОНайбільш вірогідним є припущення, що Долобським називалося озеро на Трухановому острові, біля протоки Довбичка. Є й інші припущення - Долобським називали водоймище на острові поблизу с. Витачів. Біля Долобського озера відбувався Долобський з'їзд 1103 князів Київської Русі.

ЄРИК ОЗЕРО

Озеро у правобережній долині Дніпра нижче Телички і східніше урочищ Покол і Корчувате. Примикає до острова Галерного.

ОСТРОВИ

ВЕНЕЦІАНСЬКИЙ ОСТРІВ

венецианский островОстрів в долині Дніпра. Омивається водами Дніпра з заходу, Русанівської протоки - зі сходу та Венеціанської протоки - з півночі. Площа Венеціанського острова –187,8 га.

Разом із Долобецьким островом входить до складу парку культури та відпочинку Гідропарк. Ці два острови сполучені між собою парковим залізобетонним мостом Венеціанським мостом.

Північна частина острова, по якій зараз проходить траса моста Метро, Броварський проспект та Русанівський міст, колись була зайнята забудовою Передмістної слобідки, зруйнованої німецькими окупантами навесні 1943 р. У др. пол. ХІХ – пер. пол. ХХ ст. острів сполучався з центром Києва Ланцюговим мостом.

Зона об`єктів соціально-культурного і спортивно-розважального профілю здебільшого сконцентровані на півночі острова, в районі станції метро «Гідропарк». У центральній та південній частинах острова розміщено паркові зони та бази відпочинку. 

ВОДНИКІВ ОСТРІВ

Острів Водників - історична місцевість на території Голосіївського району міста Києва. До революції острів був відомий і як Чернечий (належав Києво-Печерській лаврі).

Розташований поблизу правого берега Дніпра, між головним руслом річки і Жуковим островом, від якого був відділений вузькою протокою. У 50-х рр. ХХ ст. протоку в його верхній частині перекрили, з'єднавши острів Водників з Жуковим островом земляною дамбою, по якій прокладено шосе. В результаті між цими двома  островами утворилася зручна для зимівлі річкового флоту гавань. В радянські часи на острові Водників був розташований цех Київського судноремонтного заводу Головрічфлоту і УРСР.

ГАЛЕРНИЙ ОСТРІВ

галерный островОстрів Галерний розташований ближче до правого берега річки Дніпро. Прилеглі території до о. Галерний: з півдня – затока Миколайчик р. Дніпро та житловий мікрорайон Корчувате, з півночі – канал ТЕЦ-5, з заходу – Столичне шосе, зі сходу – р. Дніпро. Площа острова –317,03 га.

Флора та фауна острова представлена реліктовими водними рослинами, які занесені до Червоної книги України. Також на острові надзвичайно різноманітний тваринний світ. Згідно археологічним знахідкам перше освоєння острова відбулося в І ст. н.е. Тут розташовувалися давньоримська торговельна база та гавань.

З трьох боків острів оточений промисловою зоною. На ньому розміщено чимало промислових об’єктів. Основний з них Інститут рибного господарства, діяльність якого найбільше вплинула на розвиток острова – чимало ставків було осушено.

Острів Галерний територіально пов’язаний з районом Корчувате і сполучається з містом дамбою, яка має нешироку трьохметрову проїзну частину.

ДОЛОБЕЦЬКИЙ ОСТРІВ

долобецький острівОстрів в долині Дніпра. Омивається водами Чортория з заходу, Русанівської протоки - зі сходу та Венеціанської протоки - з півдня. Разом із Венеціанським островом входить до складу парку культури та відпочинку Гідропарк. Ці два острови сполучені між собою парковим залізобетонним мостом (Венеціанський міст). 

ЖУКІВ ОСТРІВ

49116150Жуків острів - місцевість в Києві на правому березі Дніпра між озером Коник (простягається вздовж Столичного шосе) і островом Водників, з яким з'єднується дамбою (насипана у 60-і роки XX ст.).

Назву острів отримав від назви річки Жуківки. Здавна територію  використовували київські князі як мисливські угіддя, а пізніше частина території відійшла до Лаври і на ній влаштували пасовища. Крім того, Жуків острів потрапив в історію як місце перемоги козацького війська гетьмана Богдана Хмельницького над литовцями.

У 1999 р. був оголошений ландшафтним заказником місцевого значення «Жуків острів». Для Києва заказник є найбагатшим на занесені до Червоної книги види місцем і відіграє надзвичайну роль в Дніпровському екологічному коридорі, яким відбуваються сезонні міграції європейських птахів. На цьому ж острові розташовані два унікальних озера, які знаходяться під охороною держави: Конча і Заспа.

КОЗАЧИЙ ОСТРІВ

Острів в руслі Дніпра на південь від острова Водників. Із заходу омивається протокою Дніпра - Козачий. Довжина острова 3,2 км, ширина –2 км; площа острова – 650 га.

Разом з островом Ольжиним оголошений ландшафтним заказником місцевого значення «Острови Ольжин і Козачий».

На острові чимало видів рослин і тварин, занесених до Червоної книги України. Тутешні затоки і старе русло річки служать цінним нерестовищем для 29 видів риб, серед них і ті, яким загрожує зникнення.

МУРОМЕЦЬ ОСТРІВ

11569082Острів між Дніпром, Десною, Чорториєм і Бобрівнею, на північ від Труханова острова, з яким фактично зараз утворює єдине ціле. Рослинність і тваринний світ аналогічні тому, що спостерігається на Трухановому острові та інших Дніпровських островах.

ОЛЬЖИН ОСТРІВ

острів ольжинКолишня назва о. Круглик.

Острів у руслі Дніпра, на південній околиці Києва. Із заходу омивається протоками Дніпра Козачий і Козенка. Площа близько 500га.

Разом з островом Козачим оголошений ландшафтним заказником місцевого значення «Острови Ольжин і Козачий».

Рослинність тут, як правило, низькоросла у вигляді різноманітних чагарників і невеликих дерев. Береги піщані, але з мулистим річковим дном.

На острові присутні представники європейської і азіатської флори і фауни. У заказнику, частиною якого є острів, було виявлено велику кількість рідкісних рослин, комах і птахів. На острові можна зустріти рідкісне сніжно-біле латаття та лікарські трави. Водяться видра річкова, горностай, лось, дикий кабан, козуля, заєць, ласка, норка, лисиця. Окрасою заказника є колонія чапель. Навколо острова – сильна річкова течія. 

РИБАЛЬСЬКИЙ ПІВОСТРІВ

рибальский півострівМісцевість між Подолом, Гаванню і Оболонню. Є залишком колись довгої коси, яка відокремлювала р. Почайну від Дніпра. Через своєрідну конфігурацію півострів сприймається як локальна територія і через те його помилково називають Рибальським островом. Назва — від місцевості Рибалки і однойменного поселення подільських рибалок. У ХІХ — на поч. ХХ ст. тут існував відомий Рибальський базар.

У 1928 р. на Рибальському півострові збудували судову верф заводу «Ленінська кузня» (з 1993 р. — ВО «Шхуна»), у 1926 — 30-хх рр. — електростанцію (КРЕС).

У 1963 р. Рибальський півострів був з’єднаний з Подолом Рибальським (вантовим) мостом (з середини 1990-х рр.  - пішохідний через аварійний стан конструкцій), 1976 р.— Московським мостом з Троєщиною та рештою лівобережжя, а 2007 р. здано в експлуатацію новий автодорожний Гаванський міст на вході до Гавані.

Через півострів проходить вул. Електриків і Петрівський (Подільський) залізничний міст (1929 р., відбудований в 1945 р.). На острові з 1992 р. дислоковане Головне управління розвідки МО України і ряд військових частин, йому підпорядкованих.

ТРУХАНІВ ОСТРІВ

39582287Розташований посеред Дніпра між його основним річищем, протоками Чорторий і Долобською. На півночі межує з місцевістю Чорторий, на півдні пролягає поблизу мосту Метро. Сполучений з правим берегом Дніпра пішохідним Парковим мостом (виходить до Набережного шосе та Паркової дороги, що з`єднує з Володимирським узвозом). На півдні Труханового острову — Матвіївська затока (так званий Старик — частина колишнього річища Дніпра, що в останній чверті ХІХ ст. було перекрите гаткою).

Вважають, що назва "Труханів острів" походить від імені половецького хана Тугорхана (наприк. ХІ ст. тут розміщувалася резиденція його дочки — дружини київського князя Святополка). За часів Київської Русі на Трухановому острові було також селище Ольжиші, що належало княгині Ользі. У 1534 р. острів перейшов у володіння Пустинно-Микільського монастиря, у 1698 р. його повернуто місту. У 2-й пол. ХІХ ст. тут створено 1-е і 2-е об`єднання Дніпровського пароплавства з майстернями і поселеннями при них (знищені німецькими окупантами під час Великої Вітчизняної війни). Тепер — зона відпочинку.

МІСЦЕВОСТІ, УРОЧИЩА

АСКОЛЬДОВА МОГИЛА

13 2 15Аскольдова могила — одна з найвідоміших історичних місцевостей та урочище у Києві, де колись також містився некрополь відомих киян, знищений в 1935 р. У наш час — парк, пам'ятка садово-паркового мистецтва. Розташована між Дніпровським узвозом, вулицею Івана Мазепи і Маріїнським парком, охоплюючи частину Дніпровських схилів. – місце загибелі легендарних правителів Києва варягів Аскольда та Дира від руки князя Олега в 882 р. На цьому місці зведена кам`яна церква-ротонда (арх. А. Меленський, 1810 р., добудова – 1935 р.).

БОБРОВНЯ УРОЧИЩЕ

Урочище БобровняУрочище на Лівому березі Дніпра, в 2 км нижче гирла Десни. Поблизу – житловий масив Троєщина.

ГОРБАЧИХА УРОЧИЩЕ

Урочище на лівому березі Дніпра, яке омивається його протокою Чорториєм, трохи нижче за течією траси Петрівського мосту.

Його територія зарезервована під створення об`єкту природно-заповідного фонду на площі 82,8 га. Горбачиха є останнім і єдиним залишком заплавних лісів київського лівобережжя, решта яких була повністю знищена при спорудженні всієї лівобережної частини міста. Через урочище перекинуто частину Подільського мостового переходу.

КОРЧУВАТЕ

КорчеватоеІсторична місцевість, поселення на пд-сх. околиці Києва. Розташоване вздовж частини Столичного шосе, вул. Набережно-Корчуватської на правобережжі Дніпра. Назва народного походження — від давнього слова «корч» (кущ, пень). У 1937 р. відкрито Корчуватський могильник (VIII ст. до н. е.). Є згадки з серед. XIX ст. про Корчуватську пристань і цегельні підприємства на Корчуватому У 60-і рр. ХІХ ст. Корчувате також згадується як хутір, що входив до володінь Видубицького монастиря.

СПІВОЧЕ ПОЛЕ

спивоче полеСпівоче поле – публічна територія для проведення масових культурних заходів, знаходиться на території Печерського ландшафтного парку. Тут проводяться концерти, фестивалі, щорічні виставки квітів, етнічний фестиваль «Країна мрій».  Співоче поле обіймає площу близько 30 гектарів. Від Печерського парку сходи ведуть на Набережне шосе та відкривають чудовий вид на місто. На полі росте багато зелені: трава, дерева, чагарники. На території влаштовані асфальтовані пішохідні доріжки.

ВУЛИЦІ, ПЛОЩІ

ДНІПРОВСЬКА НАБЕРЕЖНА

42 Дніпровська набПролягає від мосту Патона до проспекту Миколи Бажана. Початковий відрізок (від мосту Патона до вул. Причальної) прокладений у 50-і рр. ХХ ст., забудований у 60 — 70-і рр. ХХ ст. У 1988 Дніпровську набережну продовжено до просп. М. Бажана. До Дніпровської набережної прилучаються: проспект Возз`єднання — вулиця Серафимовича — проспект Тичини — вул. Березняківська — Дарницький залізнично-автомобільний мостовий перехід — вулиці Причальна — Прип`ятська — Тальнівська — Княжий Затон — Іжевська. На своєму початку Дніпровська набережна мостом через Русанівську протоку з`єднана з Русанівською набережною, наприкінці — шляхопроводом через проспект Бажана — з вул. Завальною (шосе до київ. дачного масиву Нижні сади).

НАБЕРЕЖНЕ ШОСЕ

43 набережне шосеПролягає від Поштової площі до бульвару Дружби народів й мосту ім. Патона. Як шлях від Подолу вздовж Дніпра існував, імовірно, вже у Х — ХІІ ст. і являв собою під`їзну дорогу до переправи через Дніпро на Наводничах — Видубичах. Сучасну назву зафіксовано у 1850 р. у зв`язку з реконструкцією (фактично новим прокладанням) шляху від Подолу до Миколаївського ланцюгового мосту через Дніпро (існував поряд із теперішнім мостом Метро). В 1897-99 рр. на початку Набережного шосе побудували гавань, впорядкували окремі ділянки берега. В 1935-38 рр. частину Набережного шосе одягли в граніт, встановили чавунну огорожу, проклали широкі сходи до води (арх. В. Осьмак). На початку 50-х років ХХ ст. Набережне шосе заасфальтували. Остання реконструкція відбулася в 80-і рр. ХХ ст., після чого воно набуло сучасного вигляду. Уздовж початкового відрізка шосе — забудова ХІХ — поч. ХХ ст. До Набережного шосе долучаються мости Парковий (Пішохідний), Метро й Дніпровський узвіз. На Набережному шосе встановлено пам'ятник Магдебурзькому праву.

НАБЕРЕЖНО-ХРЕЩАТИЦЬКА ВУЛИЦЯ

44 Набережно-Хрещ вулВід Поштової площі до вул. Верхній Вал (Подільський район). Виникла у другій половині ХІХ ст. Примикає до Річкового вокзалу. На вул. Набережно-Хрещатицькій - ряд архітектурних пам'яток: № 15 - Купецький будинок, № 31 - будівля колишньої бурси, на фасаді якого встановлена меморіальна дошка С.С. Гулаку-Артемовському, на перетині з вул. Іллінською - Іллінська церква. В 1979 р. поблизу Річкового вокзалу споруджено пам'ятник морякам Дніпровської військової флотилії.

 

НАДДНІПРЯНСЬКЕ ШОСЕ

45 Наддніпрянське шосеВідноситься до зони охоронюваного ландшафту. Наддніпрянське шосе пролягає від бульвару Дружби народів та мосту ім. Патона до Столичного шосе. Сполучається з Набережно-Печерською дорогою, вул. Видубицькою, Дарницьким залізничним мостом, вул. Баренбойма, пров. Деревообробним, Залізничним шосе, вул. Будіндустрії, Інженерною, Промисловою, Саперно-Слобідською, естакадою до Південного мосту. Проходить повз Видубецьке озеро, Центральний ботанічний сад ім. М.Гришка.

Прокладене у 1958 р. крізь незабудовану територію і на місці старої вул. Мишоловської (починалася від вул. Набережно-Печерської в бік Корчуватого).

Вулиця знаходиться в пішохідній досяжності до станції метро «Видубичі», залізничних станцій «Видубичі», «Ботанічна». Це – магістральна вулиця загальноміського значення.

ПОШТОВА ПЛОЩА

46 Поштова плРозташована між вул. Сагайдачного, Набережно-Хрещатицькою, Набережним шосе і Володимирським узвозом. Територія нинішньої Поштової площі почала заселятися ще в IV ст. У XVII - 1-й пол. XIX ст. називалася Хрещатиком (від найменування джерела). Сучасна назва пов'язана з Поштовою станцією, побудованою тут в 50-х рр. ХІХ ст. На розі Поштової площі та вул. Сагайдачного розташована церква Різдва (буд. 1810 -14 рр., арх. А.І. Меленський, знищ. в 1935 р., відн. 2002-05 рр.), у якій на поч. травня 1861 р. було встановлено труну з прахом Т.Г. Шевченка під час його перевезення з Петербурга до Канева. Поблизу церкви стояв будинок укр. композитора А.Л. Веделя. На Поштовій площі розташовані колишня Поштова станція, Річковий вокзал, станція метро «Поштова площа», нижня станція Фунікулера, пам'ятник морякам Дніпровської військової флотилії. В ході реконструкції 1977-79 рр. тут побудована транспортна розв'язка - пішохідний міст (арх. А.В. Ільяшенко), що проходить над площею. Зараз в процесі реконструкції.

РУСАНІВСЬКА НАБЕРЕЖНА

47 Русанівська набЗабудова почалася в 1961 р. Пролягає від вулиці Ентузіастів (Дарницький район) вздовж Русанівської затоки.

ПОСЕЛЕННЯ

ПЕРЕДМІСТНА СЛОБІДКА (не збереглося)

48 передмістна слобідкаПередмістна (Передмостова) слобідка – поселення на Венеціанському острові, що існувало з кін. ХVIII ст. Заселялася переважно робітниками, приписаними до заводу “Арсенал”. Назва — з серед. ХІХ ст., коли слобідка у 1853 р. була сполучена з правобережжям Ланцюговим (Миколаївським) мостом. Серед киян побутувала й інша назва — Венеція, що пов`язано з великою кількістю затишних заток у цій місцевості. Звідси також назва острова і Венеціанської протоки між ним і островом Долобецьким. Тут розташовувалися укріплення з фортифікаційними спорудами для захисту моста як стратегічного об’єкта. У селищі проживало понад 30 тис. чоловік. Тут були школа, церква, пошта, аптека, кінотеатр, крамниці, через нього проходили шосейна дорога і трамвайна колія. У вересні 1943 р. слобідку спалили німецькі окупанти. У 60-і рр. ХХ ст. на її місці розбито Гідропарк, через який проходить Святошинсько-Броварська лінія метрополітену, Броварський проспект. У 1991 р. у Гідропарку відкрито пам’ятний знак на честь селища.

ПОСЕЛЕННЯ НА ТРУХАНОВОМУ ОСТРОВІ (не збереглося)

49 пос Труханоів острПерші поселення на Трухановому острові з`явились ще в часи Київської Русі. Поселення мало назву Ольжиши (належало княгині Ользі). В 1534 р. місцевість перейшла до володінь Пустинно-Микільського монастиря. В 1698 р. була повернена місту. Пізніше по Трухановому острову проходила межа між Київською та Чернігівською губерніями. В 2 пол. ХІХ ст. тут було розміщено 1-е та 2-е об`єднання Дніпровського пароплавства з майстернями, школою та поселенням при них. Коштом директора «Товариства пароплавста по Дніпру та його притокам» Д. Марголіна в 1910 р. в поселенні було збудовано церкву св. Єлізавети (арх. Є. Єрмаков). На північ від низ були розташовані яхт-клуб, заміський парк «Ермітаж» та ресторан «Босфор». Поселення було спалено фашистськими окупантами під час ІІ світової війни. зараз на місці поселення Парк культури та відпочинку «Гідропарк».

СХИЛИ ДНІПРА

ДНІПРОВСЬКІ СХИЛИ

50 Дніпровьскі схилиІсторично Дніпровські схили від нинішнього Національного музею Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр. до Подолу залишалися незабудованими, що пов`язано зі складними геологічними умовами та специфікою розвитку міста. Схили Дніпра були вкриті невпорядкованими зеленими насадженнями, які в деякі періоди історії фактично знищувались місцевими жителями. В радянський період правобережні схили Дніпра були централізовано засаджені зеленими насадженнями для протидії зсувам. зелені Дніпровські схили створювали неповторні краєвиди для киян. Дніпровські схили входять в так званий «водно-зеленого київського діаметру». Дніпровські схили - унікальні фрагменти київського ландшафту. Схили від південної частини Національного ботанічного саду ім. М.М. Грішка до Андріївського узвозу є цінними територіями (7-8 балів). Долина ріки Дніпро та прибережні зони і пагорби – пам`ятка ландшафту місцевого значення «Історичний ландшафт Київських гір і долини р. Дніпро». На території схилів знаходиться Аскольдова могила, «Зелений театр», Співоче поле.
На Дніпровських схилах знаходяться два парки – пам’ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення - Володимирська гірка, Маріїнський парк; п’ять парків – пам’яток місцевого значення («Аскольдова могила», парк Вічної Слави, Хрещатий парк, Наводницький ландшафтний парк).
На Дніпровських схилах розташовані особливо цінні пам`ятки культурної спадщини: пам`ятки світової культурної спадщини: «Києво-Печерська лавра», Андріївська церква, пам`ятка культурної спадщини Видубицький монастир; Національний музей історії Великої Bітчизняної війни 1941-1945рр.з постаттю Батьківщини-матері, Національний ботанічний сад ім. М.М. Гришка НАН України, Меморіальний комплекс Національного музею історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945рр., Києво-Печерська фортеця, фунікулер, комплекс Маріїнського палацу, Верховна Рада, Міністерство зовнішніх справ України тощо.
На зломі рельєфу Дніпровських схилів існує зелений туристичний маршрут з далекими краєвидами та архітектурними пам`ятками – так звана Крайка (Кромка, бровка) загальною протяжністю біля 10 км Поняття «Крайка» виокремилось під час проектного семінару workshop Canactions 2010, хоча ідею такого туристичного маршруту плекали багато поколінь київських містобудівників (В. Єжов, тощо).
Сьогодні Дніпровські схили потерпають від хаотичної забудови висотними багатоповерхівками.

ПАРКИ

ВІЧНОЇ СЛАВИ ПАРК

51 Вічної слави паркЄ одним з найгарніших пам`яток садово-паркового мистецтва міста. Географічно він входить до низки парків, що розмістилися на  Дніпровських схилах  від Поштової площі до Корчуватого. Розташований на верхній придніпровській терасі, на перехресті Алеї Героїв Крут (Дніпровський узвіз) з вулицею Лаврською(Січневого Повстання). Площа - 9,5 га. У 1895 р. на цьому місці був закладений Аносівський (Комендантський) сквер (від прізвища коменданта Печерської фортеці. З того часу на цій території парк громадського призначення. У 1919 р. на нижній терасі парку було влаштовано Братську могилу жертв білогвардійського терору (не зберіглася). Після реконструкції в парку 1957 р. (автори: арх. А. Мілецький, В. Бакланов, Л. Новіков) споруджено меморіал з Вічної Слави пам`ятником та могилі Невідомого солдата. Під час останньої реконструкції парку (до 55-річчя Перемоги) було розчищено від чагарників та несистемних насаджень нижню терасу парку, розбито партер і доріжки, споруджено дитячий майданчик, а також збудовано пішохідний місточок від парку до Палац дітей та юнацтва. Сьогодні парк займає площу 17,59 га, рослинність представлена породами дерев: в`яз, каштан кінський, липа дрібнолиста, глід, клен гостролистий, дуб черешчатий, береза бородавчата, ялина срібляста, горобина плакуча та декоративними породами чагарників

ВОЛОДИМИРСЬКА ГІРКА

52 Володимирська гіркаВолодимирська гірка – парк, закладений у сер. ХІХ ст. Його площа складає 10,6 га. Він розміщений на верхній та середній придніпровських терасах київських схилів. В давнину парк називався «Михайлівська гора». Близько 1900 р. на Володимирській гірці була споруджена панорама «Голгофа» (не збереглася). Композиційний центр парку – пам`ятник князю Володимиру. В північній частині гірки у 1905 р. був запущений фунікулер, що з`єднав верхнє місто з Подолом (Поштовою площею). Нагорі Володимирської гірки розташований Михайлівський Золотоверхий монастир. У 1960 р. парк «Володимирська гірка» був оголошений національним пам’ятником. У 1980 році був розроблений проект реконструкції парку.

ДНІПРОВСЬКИЙ ПАРК

53 Дніпровський паркЗагальноміський парковий комплекс; закладений в 1945 р. Пл.1558,6 га. Центральна частина Дніпровського парку розташована на Трухановому острові. У складі Дніпровського парка також Венеціанський і Долобецький острови, урочища Чорторий Муромець. В комплекс Дніпровського парку входять парк 50-річчя жовтня і парк Дружби народів. Місто з'єднане з Дніпровським парком Парковим мостом, Московським мостом, мостом Метро. На території Дніпровського парку розташовані пляжі, спортивні станції, бази відпочинку.

ДРУЖБИ НАРОДІВ ПАРК

54 Дружби народів паркЗакладено в 1972 р. Площа –211 га(арх. В. Отрощенко, В. Юхно, В. Нагорний та Т. Шахунья, дендролог В. Титов), розташований на лівому березі Дніпра, проти житлового масиву Оболонь, на території урочища Чорторий. Є частиною комплексу Дніпровського парку. Головний вхід - з Московського мосту. Парк ділиться на кілька зон: меморіальну - Дружба народів (круглий партерний сад з 15-ма секторами), дитячу «Подорож у казку», водно-спортивну, пляжі та ін.

МАРІЇНСЬКИЙ ПАРК

55 Маріїнський паркПам`ятка ландшафту національного значення, Маріїнський парк, відіграє важливу роль у великій системі придніпровських парків та зон відпочинку. Маріїнський парк обіймає високу надпойменну терасу, його територія обмежена вул. Грушевського, Парковою дорогою та Петрівською алеєю і відрізняється складним рельєфом. Маріїнський парк (колишній «Дворцовий сад») був заснований у 40-х роках XVIII ст. і став першим регулярним парком у Києві. Розбивка саду була пов`язана з будівництвом Царського палацу (арх. В. Растреллі) на честь приїзду до Києва імператриці Єлізавети ІІ. Авторами генерального плану саду (1746 р.) були садові майстри Д. Фок, Я.Л. Гофмейстер  1748 р.) та Федотов (1752 р.). У ХІХ ст. колишній «Дворцовий сад» стає єдиним на той час місцем відпочинку киян. З 1882р. північну частину парку орендувало Купецьке зібрання (сад при Клубі Купецького зібрання). Після 1917 р. сад було перейменовано в Пролетарський. Частина, що збереглася біля палацу, отримала назву Першотравневого. З південного боку палацу був заснований Радянський парк. Зараз територія колишнього «Дворцового саду» називається «Міський сад», а Радянський парк перейменовано в Маріїнський парк.

ПАРК МІСЬКИЙ САД

56 Міський паркСучасна назва - парк "Міський сад". Колишні назви: Царський, Міський, Першотравневий. Розташований між Маріїнським та Хрещатим парками. Площа 11,7 га. Закладений у 1743 р. за проектом арх. Б. Растреллі на основі старовинного Регулярного саду, заснованого Петром І. У 1763 р. в парку за участю садових майстрів Д. Фока та Л. І. Гофмейстера висаджено плодові дерева, збудовано оранжереї. Територія, де тепер розташований стадіон «Динамо» ім. В. Лобановського, називалася «Долиною троянд». Тут містився театр (кафе-шантан) «Шато-де-Флер». У 1912 р. в парку було відкрито сільськогосподарську виставку. На початку ХХ ст., після прокладання у 1902—1912 р. Петрівської алеї (через яку в 1904 р. перекинули ажурний металевий парковий міст), частина парку відішла до Хрещатого парку.

У 1965 та 1974 рр. у частині парку між Маріїнським палацом та стадіоном «Динамо» встановлено паркові скульптури-пам'ятники Лесі Українці та Марії Заньковецькій.

НАВОДНИЦЬКИЙ ПАРК

57 Наводницький паркНаводницький парк (кол. назва Парк ім. Примакова) розташований між Набережним шосе і Дніпром, від моста Патона до станції метро «Дніпро». Площа – 11,2 га. В основу композиції парку покладено регулярне планування. Створений «круглий зал», оточений високими зеленими стінами з пірамідальних тополь; в центрі його велика клумба з групою хвойних рослин. Ближче до мосту Скельний сад з видовими площадками, декоративними гірками і басейнами. У парку встановлені пам'ятник В. Примакову, пам'ятний знак Засновникам Києва.

НАЦІОНАЛЬНИЙ БОТАНІЧНИЙ САД ІМ. М.М. ГРІШКА НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ

58 Нац БотсадДо території Національного ботанічного саду примикає територія Видубицького монастиря.

Ботанічний сад - науково-дослідна установа, що займається проектуванням і створенням нових ботанічних садів та парків, розробкою наукових основ озеленення та фітодизайну підприємств і організацій, а також інш. напрямками теоретичної та прикладної ботаніки.

Ботанічний сад входить до природно-заповідного фонду України і є об'єктом комплексної охорони, належить до земель природного та історико-культурного призначення, які охороняються як національне надбання держави.

За розмаїттям колекцій живих рослин, масштабами території, рівнем наукових досліджень, займає одне з провідних місць серед найбільших ботанічних садів Європи. До складу ботанічного саду входить 8 наукових відділів, унікальний колекційний фонд Національного ботанічного саду налічує близько 11180 таксонів, що відносяться до 220 родин та 1347 родів.

Ідея створення Ботанічного саду зародилася восени 1918 р. зі створенням Національної академії наук. Наукові основи Ботанічного саду були розроблені працями В.І. Липського. З перенесенням столиці України з Харкова до Києва уряд восени 1935 р. затвердив  рішення Київради про будівництво Ботанічного саду і відведення ділянки землі для цих цілей площею в117 гана Звіринці.

Будівництво розпочалося восени 1935 р. Невдовзі був затверджений план будівництва, який передбачав створення колекції дерев та чагарників (дендрарію), ботаніко-географічних ділянок, системи трав'янистих рослин, ділянок культурної флори та ділянок акліматизації нових корисних рослин з перспективою впровадження в різні галузі господарства.

Надання  Ботанічному саду статусу самостійної установи натикалося на значні труднощі не тільки через неповне фінансування, але й через труднощі відселення з 2/3 території приватних осіб та кількох організацій, які розташовувались на території майбутнього Ботанічного саду.

ПАРК КУЛЬТУРИ ТА ВІДПОЧИНКУ ІМ. 50-РІЧЧЯ ЖОВТНЯ «ГІДРОПАРК»

59 ГідропаркПарк культури і відпочинку у Дніпровському районі Києва, на Венеціанському та Долобецькому островах. Венеціанський острів на півночі перетинає міст Метро, а його південний край - міст Патона, а з лівим берегом острів з`єднаний Русанівським мостом, перекинутим через Русанівську протоку. Між двома островами, через Венеціанську протоку перекинуто пішохідний міст (Венеціанський міст). На Венеціанському острові до ІІ Світової війни існувало селище Передмістна слобідка.

Після будівництва мосту Метро, на островах було закладено парк та зони відпочинку, які отримали назву ПКіВ «Гідропарк» (автори проекту: В. Гречина, Т. Довженко, В. Машинський, І. Шпара, 1960-ті рр). В комплексі парку декілька пляжів, кафе, ресторани, атракціони, пункти прокату спортивного спорядження і човнів, літня естрада, танцювальний майданчик тощо. Свого часу до парку можна було дістатися рейсовим т.зв. «річковим трамвайчиком» (зараз причалюють лише транспортні засоби «на замовлення»). Площа парку -181,72 га.

ПЕЧЕРСЬКИЙ ПАРК

60 Печерський паркЛандшафтний парк створений у 1981 р. як продовження смуги міських парків на схилах Дніпра під час будівництва меморіального комплексу Національного музею історії Великої Вітчизняної війни 1941—1945 рр. Загальна площа парку — 43,7 га.

При створенні парку схили між Києво-Печерською лаврою, новим музеєм та Набережним шосе впорядкували, проклали доріжки, влаштували майданчики для відпочинку, сходи. Розбили газони і квітники. Наприкінці 1980-х рр. у центральній частині парку збудовано Співоче поле, а з початку 1990-х рр. тут проходить щорічна міська виставка квітів.

Зелені насадження представляють: клен гостролистий, каштан кінський, береза бородавчата, хвойні, граб та декоративно-цінні породи чагарників.

ХРЕЩАТИЙ ПАРК

61 Хрещатий паркКолишня назва Піонерський. Закладений у 1882 р. як Сад Купецького зібрання поблизу Європейської площі, на схилах Дніпра, вздовж Володимирького узвозу (на той час — частина вул. Олександрівської). Того ж року у ньому збудували будинок Купецького зібрання (зараз — Колонний зал імені М. В. Лисенка). У 1872 р. у парку було споруджено першу водонапірну башту київського водогону (відб. у 2003 р.), а в 1876 р. — другу башту. Нині тут розміщено Водно-інформаційний центр. Площа парку — 11,8 га. Частина парку свого часу входила до складу Царського саду (теперішній Міський сад). У нижній частині парку, на розі вулиці Грушевського і Петрівської алеї до 2009 р. знаходився пам'ятник Г. І. Петровському. В Хрещатому парку знаходиться Арка Дружби Народів. Остання реконструкція Хрещатого парку відбулася в 2003 р.

МОСТИ

ВЕНЕЦІАНСЬКИЙ МІСТ

62 венеціанський містВенеціанський міст – пам`ятка містобудування (Наказ Управління охорони пам'яток історії, культури та історичного середовища від 04.11.1998 № 53) - парковий пішохідний міст над Венеціанською протокою, назва якого походить від місцевого топоніма «Київська Венеція», що належав острівному поселенню Передмістна слобідка (знищено німецькими окупантами в 1943 р.). Довжина –144 м, ширина – близько10 м.

Міст відкритий в 1966 р. З'єднує два острови київського Гідропарку ім. 50-річчя жовтня, заснованого в 1965-1968 рр. на місці Слобідки. Автори проекту: інженер В. Коваль, архітектори - О. Ільяшенко, В. Суворов, І. Шпара.

Згідно конструкції - однопрогоновий, арковий, збірний залізобетонний. Пролітна частина складається із з'єднаних піварок, на які спираються вертикальні стовпи, які підтримують панелі дорожнього полотна з тротуарами. На кінцевих частинах моста облаштовані гранітні сходи до пляжів. Прилеглі берегові відкоси облицьовані фактурними і гладкими бетонними плитами. Просте металеве огородження складається з вертикальних стрижнів. Зараз знаходиться в процесі реконструкції.

ГАВАНСЬКИЙ МІСТ

63 Гаванський містАвтомобільний міст через Гавань (у місці сполучення з Дніпром). Перша черга мосту відкрита 17.12.2007 р. Зданий в експлуатацію 23.10.2010 р. З'єднує Рибальський острів (Набережно-Рибальська дорога) з Подолом (Набережно-Хрещатицька вулиця).

Спочатку міст проектувався розвідним для забезпечення проходження суден, проте реалізований проект не передбачає розведення елементів мосту. Міст має 6 опорних пілонів.

В перiод з 2007 до 2010 рр. рух транспорту був односторонній: з Подолу у напрямку Оболоні.

Для забезпечення руху транспорту з боку Подолу, протягом 2008 — 2010 рр. було зведено естакаду на Набережно-Хрещатицькій вулиці.

ДАРНИЦЬКИЙ ЗАЛІЗНИЧНО-АВТОМОБІЛЬНИЙ МОСТОВИЙ ПЕРЕХІД

64 Дарницький перехідДАРНИЦЬКИЙ ЗАЛІЗНИЧНИЙ МІСТ

Дарницький залізничний міст – найстарший і найбільший з залізничних мостових переходів в Київському залізничному вузлі. Знаходиться нижче давнього Видубицького перевозу через Дніпро у гирлі р. Либідь, між правобережною місцевістю Нижня Теличка і лівобережними районами Березняки і Позняки.

Збудований в 1925 р. поруч з колишнім місцем розташування залізничного мосту, зведеного у 1870 р. за проектом інж. А. Струве, який був підірваний польськими військами у червні 1920 р. У 1921 р. міст був відбудований, а у 1929 р. названий Дарницьким у зв’язку з будівництвом Петрівського залізничного мосту. У 1941 р. був висаджений у повітря під час відступу радянських військ з Києва. Після визволення Києва від німецьких окупантів у листопаді 1943 р. за 13 діб наведено тимчасовий дерев’яний низьководний залізничний міст (1944 р. замінений на дерев’яний висоководний). Діючий міст споруджено за проектом Київського філіалу інституту “Проектстальконструкція” (гол. інженер М. Руденко). У 1946–1950 рр. встановлювалися бики на забивних залізобетонних палях та проміжні опори на кесонах, які вперше виготовлялися поточно-швидкісним методом й опускалися гідромеханізованим способом (так званий сліпий кесон). Прогінні будови були виготовлені на Дніпропетровському заводі металоконструкцій ім. І. Бабушкіна й змонтовані Мостозагоном № 2 під керівництвом інженера-будівельника І. Баренбойма.

Міст на дві залізничні колії вирішений за асиметричною схемою. Ближче до лівого берега розташовані три великі судноплавні прогони, перекриті арковими металевими фермами з рухом поїздів у нижній частині. Мілководну частину русла перекрито дванадцятьма меншими (по5,3 м) монолітними залізобетонними арками зі збірною стояковою надводною будовою, розрахованими на проїзд угорі. Всі опори моста – масивні, монолітні, облицьовані гранітом.

Завдяки застосуванню арок міст є окрасою панорами південної течії Дніпра.

ДАРНИЦЬКИЙ АВТОМОБІЛЬНИЙ МІСТ

Дарницький автомобільний міст (“Міст Кирпи”) – міст через Дніпро, що з’єднує лівий і правий береги. Початок будівництва – квітень 2004 року. Введено в експлуатацію в 2012 р. Замовником проектування і будівництва Дарницького автомобільного моста виступила Південно-західна залізниця. Основні параметри: довжина – 1100 м з двома залізничними коліями і шістьма смугами для руху автотранспорту. Довжина мостового переходу від станції Київ-Московський до станції Дарниця – 6 км. Довжина автомобільних підходів – 4,5 км.

МІСТ ІМ. ЄВГЕНІЇ БОШ (не зберігся)

65 Євгенії Бош містМіст імені Євгенії Бош – міст, збудований на місці старого Ланцюгового моста, який у 1920 р. висадили у повітря польські війська. Влітку 1920 р. у Є. О. Патона був готовий проект щодо відновлення моста з використанням старих ланцюгів, що їх було піднято з-під води. Але понівечені залишки моста у той час лежали на дні Дніпра і металічні частини моста проіржавіли і їх вже не було можливості використати. Враховуючи це, професор Патон відмовився від цієї ідеї. Після двох років роботи над різноманітними проектами відновлення Миколаївського (Ланцюгового) моста він дійшов висновку, що на вцілілих опорах потрібно ставити новий міст. Цю пропозицію було з відразою відкинуто прибічниками підйому старої конструкції із дна річки.

Весною 1924 р. проект Є. Патона був прийнятий. Новий міст було піднято на значно вищий рівень, ніж старий Ланцюговий. Муровані арки познімали і замінили вищими залізними. Систему ланцюгів зберегли, але повністю переустаткували, використавши старий матеріал. Міст було зведено за 85 днів. Його вага сягала 250 тис. пудів. 10.05.1925 р. урочисто відкрили новий міст імені першого голови Раднаркому УРСР Євгенії Бош. Під час відступу радянських військ з Києва міст було висаджено в повітря. Підпори старого Ланцюгового моста арх. Ч.Д. Віньоля ще у 60-х рр. ХХ ст. здіймалися над поверхнею води. У 60-х рр. ХХ ст. поруч було збудовано міст Метро.

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ЛАНЦЮГОВИЙ МІСТ (не зберігся)

66 Миколаївський містПерший капітальний міст через Дніпро (в районі Метро моста). Споруджений 1848-53 рр., за проектом і під керівництвом англ. інженера Ч.Д. Віньоля. Металеві конструкції ланцюгового мосту були виготовлені в Англії. Міст довжиною 776 м мав 5 опор; продовженням його служили 4 дерев'яних мостів до Передмістної слобідки. В 1912 р. по ланцюговому мосту почав ходити трамвай. У 1920 р. польські війська підірвали ланцюговий міст. У 1925 р. опори ланцюгового мосту були використані при спорудженні (за участю академіка АН УРСР Є.О. Патона) моста Є.Бош. На початку Великої Вітчизняної війни міст був остаточно зруйнований.

МЕТРО МІСТ

67 Метро містВідкритий 5 вересня 1965 р. (автор проекту та гол. інженер Г. Фукс). Являє собою двох'ярусне спорудження для руху поїздів метро (верхній ярус) та автотранспорту (нижній ярус). Побудований у районі колишнього Ланцюгового мосту, зруйнованого під час Великої Вітчизняної війни. З'єднує правобережну частину Києва з Русанівкою, Лівобережним масивом, Водопарком (частина Лісового масиву), Воскресенською слобідкою, зоною відпочинку - Гідропарком. Міст метро - перша в світі за розмірами прогонів аркова консольна споруда на сухих стиках. Консолі складено з окремих залізобетонних блоків, з'єднаних металевими болтами. Довжина прольоту між опорами - 60м; довжина моста метро - 700м.

МОСКОВСЬКИЙ МІСТ

68 Московський містМосковський міст (Північний мостовий перехід) – міст через Дніпро у північній частині Києва, в районі житлових масивів Оболонь і Виґурівщина-Троєщина. Відкритий в грудні 1976 р. Через нього проходить Мала кільцева магістраль.

Міст на 6 смуг автомобільного транспорту і 5 трубопроводів великого діаметру (розміщені у плиті проїжджої частини) для гарячого і холодного водопостачання та кабельних комунікацій. Автори – інженер Г. Фукс, арх. А. Добровольський. Складається з мостового переходу через Дніпро (довжиною 816 м, шириною 31,4 м), який на лівому березі пов’язаний з мостом через протоку Десенку/Чорторий (довжиною732 м, шириною29,1 м), на правому березі – з шляхопроводом над проспектом Героїв Сталінграда (довжиною55 м, шириною31 м). Міст над Дніпром поділяється на 8 прогонів, відмінних за конструктивним вирішенням.

За величиною головного прогону та інженерним вирішенням є однією з найзначніших подібних будов у Європі. Під час спорудження моста використано ряд нових наукових розробок, зокрема вперше у світовій практиці застосовано канати повної заводської готовності. Міст – важлива містобудівна домінанта, яка проглядається з різних видових точок і є органічною частиною панорами Києва.

До 2007 р. автомобільний транспорт рухався трьома смугах у кожному напрямі; ширина розподільної смуги –2,2 м, захисних смуг з боків проїжджої частини –0,5 м, тротуарів – понад2 метри. У зв’язку з високою аварійністю на мосту, наприкінці 2007-го р. була прибрана реверсивна смуга та був встановлений відбійник на її місці з метою зменшення кількості ДТП та постраждалих людей.

НАВОДНИЦЬКИЙ МІСТ (не зберігся)

69 Наводницький містМіст через Дніпро, що з’єднував правий і лівий береги і періодично споруджувався в районі Наводницької балки.

Згідно з літописом, на Дніпрі в районі Видубицького монастиря в Х-ХІ ст. знаходився один з основних київських перевозів. В XVI ст. Тут діяв Народницький перевіз, що складався з двух паромів і дерев’яного мосту через Тельбін (тоді затоки Дніпра). Наводницький казенний наплавний міст починають наводити з 1706 р. коли починається будівництво Києво-Печерської фортеці, його розбирали під час льодоходу. У 1744 р. був збудований стаціонарний дерев’яний міст довжиною 450 сажнів з мотузками, звитими з лози. За переїзд кошти брались лише з селян та прочан. Належав Києво-Печерській лаврі.

У 1914 р. під час І світової війни тут споруджено стратегічний дерев’яний міст на пальовій основі, який був зруйнований у 1920 р. У 1920-1921 рр. на місці зруйнованого було збудовано новий, який проіснував до поч. 1930-х рр. В 1935 р. замість нього введено в дію ще один дерев’яний міст, що існував до 1941 р.

В 1940-1941 рр. розроблено проект і розпочато зведення постійного металевого моста наскрізної балкової системи з невеликими прогонами, які надавали можливість здійснювати швидку заміну пошкоджених елементів (автори – інж. В. Вахуркін, арх. – К. Яковлєв). Німецькі окупанти зруйнували частину готових опор, металеві прогінні конструкції розібрали й вивезли з Києва. В 1943 р. саперними частинами Радянської Армії був споруджений низьководний Наводницький міст. У 1944-1953 рр. діяв висоководний міст. Після того, як поруч був збудований міст ім. Є.О. Патона, Наводницький міст був розібраний. Нині залишились лише кілька залишків старих опор, які добре проглядаються над поверхнею Дніпра.

ПАРКОВИЙ (ПІШОХІДНИЙ) МІСТ

70 парковий пішохіднийПішохідний міст – міст через Дніпро, який з’єднує центральну частину Києва з парковою зоною та пляжами Труханового острова. Споруджений у 1956–1957 рр. за проектом інституту “Укрпроектстальконструкція” за участю Інституту електрозварювання ім. Є. Патона АН УРСР. Автори проекту – інженери А. О. Гомін, В. І. Кирієнко, В. О. Сич, Г. П. Фень, О. Шумицький, М. М. Константинов, Б. П. Петров та архітектори О. Заваров, В. Суворов.

За конструкцією – суцільнозварний міст, зведений з використанням автоматичного зварювання. Довжина моста426,4 м, ширина пішохідної частини –7 м. Складається з трьох центральних прогонів висячої будови і берегових ділянок балкової конструкції. Центральні прогони за схемою 60 + 180 +60 мпідняті над рівнем ріки на26 м, що забезпечує прохід суден при найвищих рівнях води. Опори моста – залізобетонні, рамної конструкції. Основи всіх опор – залізобетонні забивні палі (переріз 35 ?35 см, довжина від 9 до13 м).

Виразний силует моста став одним з традиційних елементів у панорамі Києва.

ПАРКОВИЙ МІСТ

71 парковий містПерекинутий через Петрівську алею. Міст з'єднав теперішні Міський сад і Хрещатий парк. Відкритий 22.11.1910 р. Споруджений за проектом Є. О. Патона. Один з перших розбірних металевих мостів країни. У 1983 р. старі конструкції моста було демонтовано й перевезено до Переяслав-Хмельницького у музей народної архітектури і побуту, а за їх зразком було встановлено нові. Серед киян поширено ще кілька назв цього мосту, як-то «Міст закоханих», «Міст кохання», «Чортів місток» тощо.

ПАТОНА МІСТ

72 Патона містМіст імені Є. О. Патона – металевий суцільнозварний міст через Дніпро, що з’єднує бульвар Дружби Народів з Русанівським та Березняківським житловими масивами. Збудований у 1953 р. поруч з Наводницьким мостом.

Після війни тут споруджено перший у світі суцільнозварний автошляховий міст балкової конструкції, в якому реалізовано ідеї і розробки академіка АН УРСР Є. О. Патона. Проектування моста виконали Інститут “Укрпроектстальконструкція” та Інститут електрозварювання АН УРСР. Над проектом моста працювали інж. В. Кирієнко, І. Маракін, В. Новиков, В. Труфяков, О. Шумицький; арх. В. Ладний, Б. Приймак, І. Фокічева. У спорудженні брали участь Київський трест “Мостобуд” №1 і Дніпровський завод мостових конструкцій ім.І.В.Бабушкіна.

Довжина моста - 1543 м. Проїжджа частина завширшки21 м, по ній було прокладено трамвайну колію (знято в 2004 р.) та чотири смуги автомобільного руху. Опори моста залізобетонні, кожна складається з двох стовпчастих колон і ригеля на кесонній основі. Для безпеки руху встановлено художню металеву напівжорстку огорожу за моделлю, виконаною до війни за ескізом арх. К. Яковлєва. Міст визнано видатною інженерною спорудою в світовій практиці. В панорамі Києва дещо масивний силует моста акцентовано з правого берега пропілеями доричного ордера, з лівого – двома колонами заввишки 20 м.

ПЕТРІВСЬКИЙ ЗАЛІЗНИЧНИЙ МІСТ

73 Петрівський місьМіст через Дніпро і Чорторий. Входить до складу так званого північного напівкільця Київського вузла Південно-Західної залізниці. З’єднує Рибальський півострів з Воскресенкою і Русанівськими садами.

Будівництво другого у Києві залізничного моста розпочалося 1915 р. з метою утворення навколо міста замкненого залізничного кільця. Завершений у 1929 р. під керівництвом організації “Військпроект401”(головний інж. В. Кохан) у дещо зміненому відносно первісного проекту вигляді (підмостовий габарит підвищено на 7 м). Отримав назву Петрівський у зв’язку з перейменуванням району Подолу на відзначення 50-річчя голови ВУЦВК Г. Петровського. Підірваний в 1941 р. при відході з Києва Червоної Армії. Тимчасово відновлений. Під час битви за Київ у 1943 р. зруйнований німецькими окупантами. З липня 1944 р. до листопада 1945 р. відбудований. 1964—1966 рр., 1990—1998 рр. та 2005 р. проводилася заміна руслових, заплавних та правобережного прогонів.

Мостовий перехід (загальна довжина понад1,5 км) складається з руслової (правобережної) та заплавної (лівобережної) частин. По мосту проходить одна залізнична колія; роз’їзди біля платформ Оболонь та Троєщина (до 2009 р.— Городня). Міст використовується передусім для вантажних залізничних перевезень, також кілька разів на добу по мосту проходять приміські електропоїзди.

Із 2001 р. міст є межею між Оболонським та Подільським районами м. Києва.

ПІВДЕННИЙ МІСТ

74 Південний містВантовий міст через р. Дніпро. Найвищий міст України (135 метрів).

Будівництво було започатковано у 1983 р., автомобільний рух мостом відкрито 25.12.1990 р., рух поїздів метро — 30.12.1992 р. Автор проекту та головний інженер — Заслужений будівельник України Фукс Г. Б. Міст вважався найсучаснішим на території СРСР. Довжина мосту —1256 м, ширина —41 м. По мосту проходить Сирецько-Печерська лінія київського метро. Міст з'єднує Саперно-Слобідську вулицю та Столичне шосе (правий берег) із проспектом Миколи Бажана (житловий масив Позняки) на лівому березі, та є частиною Малої Окружної дороги і траси Е40.

ПОДІЛЬСЬКИЙ МОСТОВИЙ ПЕРЕХІД

75 Подільський мост перехідПодільський мостовий перехід (також Подільсько-Воскресенський міст) — мостовий перехід, що споруджується в Києві через річку Дніпро і має з'єднати Поділ з лівобережними районами Воскресенка та Райдужний масив. Будується з 1993 р., відкриття планується на 2013 р.

Двоярусна споруда, що складається з трьох мостів та естакад, які їх з'єднують. На верхньому ярусі планується 6 смуг для руху автотранспорту (по 3 в один бік), на нижньому —  Подільсько-Вигурівська лінія метро зі станціями «Суднобудівна», «Труханів острів» і «Затока Десенка», які будуть знаходитися на естакадах. Головний інженер проекту — Заслужений будівельник України Фукс Г.Б.

РИБАЛЬСЬКИЙ ВАНТОВИЙ МІСТ

76 Рибальський вантовийМіст через Гавань Дніпра. Відкритий 23.09.1963р. у північній частині Подолу. Забезпечував автомобільний зв'язок між Подолом і Рибальським півостровом.

Був першим у світі вантовим мостом із залізобетонною балкою жорсткості. Споруджений за проектом інституту «Укрпроектстальконструкція». Автори проекту — інженери А. Гольдштейн, В. Кирієнко, Н. Соколова. Загальна довжина мостового переходу474,3 м(лівобережна естакада —82,3 м, руслова частина —275,7 м, правобережна естакада —116,3 м). За своїми архітектурними та конструктивними формами був цінною пам'яткою 1960-х рр. З поч. 1990-х рр., у зв'язку із аварійним станом конструкцій мосту, ним було припинене автомобільне сполучення, а через кілька років під міст були підведені додаткові страхувальні опори.

Останні роки експлуатації був винятково пішохідним. Станом на 2012 р. у процесі демонтажу. 

РУСАНІВСЬКИЙ МІСТ

77 Русанівський містРусанівський міст – міст, прокладений через Русанівську затоку як продовження Ланцюгового мосту. У ХІХ ст. Через затоку було будовано 4 дерев’яні мости на палях, що вели до Передмістної Слобідки і Броварського шосе. Під час весняної повені мости руйнувалися. В 1903-1906 рр. замість дерев`яних мостів через протоку був прокладений металевий міст. Автори проекту – інж. М. Белелюбський, Г. Кривошеін, арх. В. Апишков. В 1912 р. по мосту до Дарниці був пущений бензотрамвай. У 1920 р. міст був зруйнований польськими військами. Пізніше був відновлений інж. Є. Патоном. Остаточно був зруйнований у 1941 р. при відступі радянських військ з Києва. Після війни на його руїнах було знято кілька сцен для фільму “Зіґмунд Колосовський”.

У 1965 р. був збудований новий Русанівський метроміст завдовжки близько350 м на 5 опорах, розрахований на рух автотранспорту та поїздів метрополітену. Міст балкової конструкції, складається з 17 порожнистих залізобетонних блоків на сухих стиках.

ВИЗНАЧНІ СПОРУДИ

АНДРІЇВСЬКА ЦЕРКВА

78 андріївська церкваЗбудована в 1744–1767 рр. (за іншими даними 1749–1754 рр.) за проектом арх. Б. Растреллі на Андріївській горі в пам'ять відвідин Києва імператрицею Єлизаветою Петрівною, на місці Хрестовоздвиженської церкви. З 1968 р. входить до складу Національнoгo заповідника «Софія Київська».  Висота церкви з хрестом — 46 м (зі стилобатом —60 м); довжина —30 м, ширина —23 м. Керівник будівництва — І. Мічурін; інтер'єр (різьблення, ліпнина, живопис) — О. Антропов, Г. Левицький, І. Вишняков, П. Борисполець та інші.

Однобаневий храм з п'ятиглавим завершенням має форму хреста (31,5-22,7 м), в кутах якого розміщені декоративні вежі на масивних стовпах, що відіграють роль своєрідних контрфорсів. Зовні контрфорси прикрашені пілястрами й прикриті трьома парами колон з капітелями коринфського ордеру.

До храму з боку вулиці ведуть круті чавунні сходи. Вся маса церкви спирається на двоповерховий будинок-стилобат з 8 кімнатами на кожному поверсі, стіни якого являють собою фундаменти церкви. Навколо церкви — балюстрада, з якої відкривається мальовнича панорама Подолу й Дніпра. Андріївська церква створює архітектурну домінанту Дніпровських схилів. У 1978–1979 рр. храм було реставровано (автор проекту реставрації В. Корнєєва). В 2009 р. розпочалися протизсувні роботи на Андріївській горі. З 1990-х рр. використовується Українською автокефальною православною церквою.

ВЕРХОВНА РАДА

79 Верховна радаРозташована в Маріїнському парку біля Маріїнського палацу. Споруджена в 1936-39 рр. за проектом арх. В.І. Заболотного (за участі арх. Н.Б. Чмутиної, І.Ф. Мілініса, Г.І. Граужиса, П.Ф. Красицького, Є. М. Сарнавського,В.Г. Левицької). В 1940 р. автор нагороджений Державною премією в галузі архітектури. В центрі будівлі восьмикутова в плані сесійна зала 650 м2 на 1000 місць, перекритий металево-скляною банею. Головний фасад декорований шестиколонним портиком корінфського ордера. Фронтон прикрашений ліпним зображенням герба УРСР та прапорів. В 1949 р. В.І. Заболотним було добудовано напівкруглий трьохповерховий корпус з внутрішнім двором. Споруда Верховної Ради є  яскравим прикладом архітектури сталінського ампіру.

ВИДУБИЦЬКИЙ МОНАСТИР

80 ВидубичіПам'ятка архітектури національного значення. Заснований у другій половині XI ст. князем Всеволодом, сином Ярослава Мудрого, поблизу його заміської резиденції — Красного двору. Вперше згадується в Повісті врем'яних літ під 1070 р. Спочатку називався за іменем засновника — Всеволожим, згодом — за місцевістю — Видубицьким.

Віддавна, біля Видубицького урочища, була переправа через Дніпро, де «видибали» за допомогою «дубів» — човнів із суцільного дуба. У 1170 р. в монастирі розпочалось будівництво мурованого Михайлівського собору. Сучасний ансамбль Видубицького монастиря сформувався з сер. XVIII ст. У 1967—1982 рр. всі споруди ансамблю відреставровані під керівництвом архітектора-реставратора Р. Бикової. З 1997 року тут діє чоловічий монастир Української Православної Церкви 

ЗЕЛЕНИЙ ТЕАТР

81 Зелений театрБув збудований на Петрівській алеї на підпірній стіні Нової Печерської фортеці сер. ХІХ ст. (інж. М.В. Пестряков, арх. О. В. Власов, О. І. Заваров, 1949 р.). Розрахований на 3,5 тис. місць, розташованих амфітеатром на природних схилах Дніпра. У 1978-1980 рр. здійснена реконструкція Зеленого театру. Впорядковано зливні колодязі, укріплено стару стіну бастіону, споруджені гранітні підпірні стіни, а також двохярусні балкони на 900 місць з лоджіями. На межі 1980-1990-х рр. комплекс театру зазнав занедбання і часткової руйнації через нерентабельність експлуатації. Знаходиться у зруйнованому стані.

КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКА ФОРТЕЦЯ

82 Києво-Печ фортецяКиївська фортеця є однією з найбільших фортець, побудованих у XVIII—XIX ст. в Європі. До автентичних складових фортеці, які збереглися, належать кам’яні й земляні укріплення – вали, висотою від 4 до понад12 м, цегляні круглі вежі, казарми, капоніри, каземати, оборонні стіни. За архітектурними і інженерними ознаками споруди фортеці належать до російської фортифікаційної школи.

Цитадель Київської фортеці створена за французькою системою Вобана. Київська фортеця в історичних межах ХІХ ст. займає понад300 гав центрі сучасного Києва. У 2005-2006 рр. була розроблена містобудівельна концепція регенерації території Київської фортеці з перспективним розвитком культурно-мистецького та музейного комплексу «Мистецький Арсенал» (арх. В. Шевченко). На реконструкцію будівлі Арсеналу в 2008 р. був проведений міжнародний архітектурний конкурс, переможцем якого став архітектор Арата Ісодзакі (Японія)

МАРІЇНСЬКИЙ ПАЛАЦ

83 Маріїнський палацЗведений у 1750—1755 рр. за зразком палацу, який проектував Б.Растреллі для Гетьмана Розумовського. Місце для розташування обрала імператриця Єлизавета Петрівна у 1744 р. під час відвідувань Києва. Спорудженням палацу керував І. Ф. Мічурін з архітекторами М. Васильєвим ,П. Нейоловим, Ф. Нейоловим, М. Сальниковим та іншими.

Головний фасад Маріїнського палацу виходить на Маріїнський парк. З протилежного боку палацу — Міський (Царський) Сад. Палацовий комплекс має строго симетричну композицію. Головний двоповерховий корпус і одноповерхові бокові флігелі утворюють широке подвір'я. Архітектура палацу вирішена у стилі бароко.

Найзначнішу реконструкцію було здійснено у 1868—1870 рр. після великої пожежі. При відновленні палацу надбудували цегляний поверх, інтер`єри переробили в формах класицизму з елементами бароко і ренесансу. Роботи проводились під керівництвом акад. арх. К.Маєвського.  До революції 1917 р. був резиденцією царської родини.

Під час Великої Вітчизняної війни бомба зруйнувала центральну частину будівлі. У 1945—1949 рр. палац відбудували під керівництвом арх. П.Альошина. У 1979—1982 рр. палац реставровано у формах архітектури кінця XIX ст. Упорядкування території виконано на основі креслення, схваленого свого часу Б. Растреллі.

Сьогодні використовується як державна резиденція. У червні 2007 року розпочалася реконструкція палацу, яка триває досі.

МЕМОРІАЛЬНИЙ КОМПЛЕКС «НАЦІОНАЛЬНИЙ МУЗЕЙ ІСТОРІЇ ВЕЛИКОЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ ВІЙНИ 1941-1945 РОКІВ»

84 мемор компл ВВВРозташовано на вул. Лаврській (кол. Січневого повстання). Відкритий 9.05.1981 р. кол. назва «Меморіальний комплекс «Український державний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років». Створений за ескізним проектом скульпт. Є. Вучетича та арх. Є. Стамо. Обіймає площу в 10 га. До нього входять: музей з монументом «Батьківщина-мати», головна площа з Алеєю міст-героїв і скульптурними композиціями «Форсування Дніпра» й «Передача зброї», галерея героїв фронту і тилу з бронзовими горельєфними композиціями, чаша «Вогонь Слави», виставка бойової техніки і озброєння, окрема споруда, де розгорнуті постійно діючі реліквійні експозиції «Трагедія і доблесть Афгану», «На чужих війнах», відкриті для відвідування екскурсантів літак Лі-2 та гелікоптер Мі-24В.

Головний експозиційний корпус музею — триповерхова споруда з площею перед нею, яка вміщує до 30 тисяч чоловік. Будівля музею є одночасно п'єдесталом для монумента «Батьківщина-мати» з листової нержавіючої сталі, звернутого обличчям до Дніпра.

За розмірами та значенням колекцій музей є одним з найбільших в Україні - близько 400 тисяч музейних предметів. 21.06.1996 р. Указом Президента України музею надано статус Національного.

МІНІСТЕРСТВО ЗОВНІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

85 МЗСКолишня будівля Центрального Комітету Комуністичної Партії України, споруджена на місці Трьохсвятительської церкви і її дзвіниці. Частина проекту Урядового центру, що розроблявся в 1934-36 рр. Проект передбачав створення в Києві адміністративного центру з розміщенням всіх головних споруд для урядових органів УРСР після надання Києву статусу столиці (1934 р.). Проект створення Урядового центру був обраний серед 6 конкурсних проектів, в яких брали участь відомі архітектори того часу. Будівля суч. Міністерства зовнішніх справ України проектувалася для Ради Народних Комісарів, зведена в 1936-38рр. (арх. Й. Г. Лангбард), там був розташований ЦК КП(б)У. За проектом на Михайлівській площі (тоді пл. Калініна) планувалося збудувати дві симетричні будівлі на місці Михайлівського Золотоверхого монастиря. Між ними мав стояти 100-м пам`ятник Леніну, від якого широкі сходи мали вести до Дніпра. Перед будівлями була запроектована величезна площа для народних зібрань. Єдина здійснена із задуманого Й. Лангбардом споруда ансамблю — будівля ЦК КП(б)У.  Будівля відрізняється помпезністю владного сталінського ампіру та створює домінанту на Дніпровських схилах. Для будівництва цієї споруди були знесені Трьохсвятительська церква та Михайлівський золотоверхий монастир.

МИХАЙЛІВСЬКИЙ ЗОЛОТОВЕРХИЙ МОНАСТИР

86 Мих золот монСпоруджений у 1108—1113 рр. київським князем Святополком Ізяславичем. Михайлівський Золотоверхий собор було збудовано з каміння і цегли-плінфи на вапняно-цем'яковому розчині технікою «мішаної кладки» з використанням голосників у пазухах склепінь. Стіни собору прикрашали мозаїки і фрески. Був одним з найбільших монастирів Стародавнього Києва.

На початку XVIII ст. було споруджено муровану Трапезну церкву Іоана Богослова. Тоді ж споруджений мурований льох.

У 1855-1856 рр. збудовано церкву Св. Миколая при покоях настоятеля.

У сер. ХІХ – поч. ХХ ст. формується комплекс келій та корпусів для прочан: келії Михайлівського відділення (1849-52 рр.), готель для прочан (1857-97рр. ), келії півчих (1894 р.), келії Варваринського відділення (1898-99 рр.), 2 будівлі готелів для прочан (1902-03 рр.) та (1907-08 рр.).

У 1922 р. Михайлівський монастир було ліквідовано. У 1934—1936 рр. Михайлівський Золотоверхий собор, дзвіниця та частина інших споруд монастиря були знесені у зв'язку з проектом створення на цьому місці урядового центру. На місці собору планували зробити копію головного будинку ЦК КПУ — зараз Міністерство закордонних справ України. Перед знищенням унікального ансамблю української архітектури, була проведена дослідницька робота. Фрески, мозаїки були перевезені до музеїв Москви, Санкт-Петербургу, Новгорода та інших міст СРСР. Мозаїчну композицію «Євхаристія» було перенесено до Софійського собору. Багато смальтового розпису потрапило до Лаврського заповідника.

В роки Другої світової війни деякі фрески були вивезені до Німеччини, звідки вони потрапили до Ермітажу у Ленінграді. 9 грудня 1995 року за Указом Президента України відбудова Михайлівського Золотоверхого монастиря становиться загальнодержавним пріоритетом.

Собор було відкрито на День Києва у 1998 р. У 2001 - 2004 р. до Михайлівського собору були передані фрагменти фресок ХІІ ст., що до того зберігалися в Ермітажі.

На території монастиря знаходиться Київська православна богословська академія та храм святого апостола і Євангелиста Іоана Богослова.

МЛИН БРОДСЬКОГО

87 Млин БродськогоРозташований на Боричевому узвозі. Київський паровий млин — найбільше борошномельне підприємство, що існувало в Києві у 1857—1920 рр. Засновано купцем А. Глезером, потім перейшло у власність «цукрового короля» Лазаря Бродського, тому відомо за назвою «Млин Бродського». Три будівлі млина, що збереглися до початку XXI ст. були визначені пам'ятками промислової архітектури, однак два з них були до 2010 р. знесені в ході робіт з будівництва готельного комплексу «Fairmont». Єдина споруда, що збереглася — колишній елеватор на вул. Боричів узвіз — протягом XX ст. була головною будівлею в забудові Поштової площі.

ПАЛАЦ ДІТЕЙ ТА ЮНАЦТВА

88 палац дітей та юнКолишній Палац піонерів та школярів ім. Островського. Розташований на площі Слави. Зведений в 1962 - 65 рр. поблизу Парку Вічної слави, на місці зруйнованого за 30 років до того Микільського військового собору. Автори проекту Палацу  - переможці архітектурного конкурсу - арх. А.М. Мілецький, Е.А. Бєльський. В 1967 р. автори отримали за проект Державну премію СРСР в галузі архітектури. Трохи пізніше до основної будівлі добудували Лабораторний корпус. В Палаці влаштовано 180 приміщень, 130 кімнат для лабораторій та кружків, кінотеатр на 200 місць. В споруді були передбачені зали: концертно-театральний та для масових зустрічей. Інтер`єри прикрашені мозаїкою, чеканкою (скульпт. В. З. Бородай, худ. В.В. Мельниченко і А.Ф. Рибачук). Перед спорудою влаштовано декоративний басейн650 кв. м з мозаїчним рельєфним дном, флагшток має висоту50 м.

В 2000 р. з боку Алеї Героїв Крут було добудовано паркінг, льодовий майданчик та ресторан, в той же час від Головного корпусу до Парку Вічної Слави перекинуто пішохідний парковий місточок. Нині Палац використовується за первісним призначенням.

ПОШТОВИЙ БУДИНОК

89 Поштовий будПоштовий будинок (або Поштова станція, Станційний будинок) — одноповерховий будинок в стилі класицизму в Києві на Поштовій площі, пам'ятка історії та архітектури. Був зведений у 1853—1865 рр. як головна будівля комплексу Подільської Поштової станції; єдина споруда комплексу, що збереглась до нашого часу.

У 1963 р. відповідно до постанови РМ УРСР № 970 від 24.08.1963 р. Поштовий будинок був взятий від охорону держави і отримав статус пам'ятки національного значення.

Використовується як експозиційне приміщення заповідника «Стародавній Київ», тут розміщена постійно діюча виставка «До історії самоврядування в Києві».

РІЧКОВИЙ ВОКЗАЛ

90 Річковий вокзалПобудований в 1957-61 рр. (архітектори В. Гопкало, В. Ладний, Г. Слуцький та ін.) на Поштовій площі. З боку Дніпра у нього чотири, з боку площі - два поверхи. У центральній частині вокзалу підноситься кругла башта, де встановлена апаратура релейного і телевізійного зв'язку, сигналізації, та огляду фарватеру. На перших двох поверхах - адміністративно-господарські приміщення, касовий зал, камери схову та ін. служби, на третьому і четвертому - пошта, телеграф, готель, ресторан та ін. В оформленні інтер'єрів брали участь художники Е.І. Котков, В.П. Ламах і І.С. Литовченко.

СОФІЙСЬКИЙ СОБОР

91 Cофійський соборСобор святої Софії — Премудрості Божої, Софія Київська або Софійський Собор — християнський собор в центрі Києва, пам'ятка української архітектури і монументального живопису XI —XVIII ст., споруда часів Київської Русі. Одна з найголовніших християнських святинь Східної Європи, історичний центр Київської митрополії. Знаходиться на території Софійського монастиря i є складовою Національнoгo заповідника «Софія Київська».

Собор, як головний храм держави, відігравав роль не тільки духовного, а й політичного та культурного центру. Під склепінням Cв. Софії відбувалися урочисті «посадження» на великокняжий престол, церковні собори, прийоми послів, затвердження політичних угод. При соборі велося літописання і були створені перші відомі на Русі бібліотека та школа.

Заснований у 1017? 1037 рр. князем Ярославом Мудрим.

Інтер'єр Софії відтворює середньовічну модель Всесвіту, а зовнішній вигляд — образ Граду Божого — Небесного Єрусалима. Загальна ширина храму — 54,6 м, довжина — 41,7 м, висота до зеніту центральної бані — 28,6 м. Собор має п'ять нав, завершених на сході апсидами, увінчаний 13-ма верхами, що утворюють пірамідальний силует, і оточений з трьох боків двома рядами відкритих галерей, з яких внутрішній має два яруси.

Стіни викладалися з великих природних каменів — граніту й рожевого кварциту, що чергувалися з рядами плитоподібної цегли — плінфи. Первісно собор не був зовні потинькований і побілений. У 1990 р. ансамбль Софійського монастиря занесено до Переліку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

СТАДІОН «ДИНАМО» ІМЕНІ ВАЛЕРІЯ ЛОБАНОВСЬКОГО

92 стадіон ДинамоФутбольний стадіон «Динамо» розташований у парковій зоні Києва. З одного боку територія обмежується Петрівською алеєю, з усіх інших — Міським парком. Поле стадіону орієнтоване з північного сходу на південний захід, навколо нього розміщуються трибуни у формі овалу: головна трибуна на відстані до10 метрів від поля, протилежна до 15, трибуни за воротами до40 метрів від поля. Названий у 2002 р. на честь тренера команди «Динамо» В. Лобановського. Вміщує 16 873 глядачів, за кількістю місць є другим найбільшим стадіоном Києва після Національного спорткомплексу  «Олімпійський». Комплекс стадіону «Динамо» імені В. Лобановського є пам'яткою архітектури та історії місцевого значення. Автори проекту - В. Осьмак, В. Безпалий (1932 р.). Відкриття стадіону відбулося 12.06.1933 р. У 1936 р. завершили роботи на колонадою при головному вході - арх. — Н. Д. Манучарова та В. І. Поліщук. 

УСПЕНСЬКА КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКА ЛАВРА

93 Києво-Печ лавраВизначна пам'ятка історії та архітектури, діючий монастир Української православної церкви МП зі статусом лаври.

Монастир заснований у 1051 р. монахом Антонієм, як печерний монастир. В 1058 р., над печерою побудовано дерев'яну цер­кву в честь Успіння Пресвятої Богородиці. В ХІ ст. монастир став центром розповсюдження і затвердження християнства в Київській Русі. У XII ст. монастир отримав статус «лаври» — головного великого монастиря. Києво-Печерська лавра зіграла важливу роль у розвитку давньоруської культури, була центром літописання.

Сучасний лаврський ансамбль розташований на22 гаі поділяється на такі частини: Верхня лавра, Ближні печери, Дальні печери, Гостинний двір. Більшість монастирських будівель і споруд мають архітектурні форми українського бароко сер. XVIII ст.

Основні пам`ятки: Велика Лаврська дзвіниця, Успенський собор, Троїцька Надбрамна церква, монастирські печери, трапезна церква Св. Антонія і Феодосія, некрополь Києво-Печерської лаври, фортечні мури, тощо.

На території Києво-Печерської лаври розташовані Музей історичних коштовностей України, Музей книги та друкарства України, Музей народного декоративного мистецтва,  Музей театрального, музичного та кіномистецтва України, Державна історична бібліотека України.

Комплекс споруд Києво-Печерської лаври занесена до Світової спадщини ЮНЕСКО. На території Верхньої Лаври діє «Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник». Монастирське життя зосереджене на території Нижньої лаври.

ФУНІКУЛЕР

94 фунікулерФунікулер – рельсовий транспортний засіб з канатною тягою для перевозки людей та вантажів на невелику відстань по крутій трасі. Споруджений в 1902—1905 рр. за ідеєю інженера А. А. Абрагамсон та за проектом інженерів М. К. П'ятницького та М. І. Баришникова. Колії підйому простяглися на200 метрів. Називався Михайлівським механічним підйомом. Лінія фунікулера спочатку була коротшою на38 м- внизу, на вулиці Олександрівській (суч. вул. П. Сагайдачного), були приватні садиби, з власниками яких вирішити питання відкупу власності не вдалося.

Першу реконструкцію фунікулеру було здійснено у 1928 р. Будівельники проклали тоді ще близько 40 м колії — нижню станцію перенесено на Поштову площу. У 1958 р. проведено кардинальну реконструкцію фунікулера: у машинному залі встановили сучасніше устаткування, а наприкінці 1984 р. були збудовані нові верхня та нижня станції фунікулера (арх. Я. Віг).

ПАМ’ЯТНИКИ

АНДРІЮ ПЕРШОЗВАНОМУ ПАМ'ЯТНИК

95 Андр Перв памПам'ятник святому апостолу Андрію Першозваному в Києві розташований в історичному центрі міста на площі Андрія Першозваного навпроти Аскольдової могили.

Андрій Першозваний, перший із учнів Христа, вважається святим покровителем України. За давньоруським літописом він проповідував на землях Русі, а дійшовши до Києва, поставив хрест на горах та провістив славу місту, яке має на них виникнути. Пам'ятник апостолу був відкритий у 2000 р. з нагоди 2000-річчя Різдва Христового; виготовлений коштом Громадського фонду св.Андрія Першозваного. Автори — скульпт. В. Швецов, арх. М. Жариков, Р. Кухаренко.

У 2001 р. майданчик, на якому розташований пам'ятник, — перетин Паркової дороги та Дніпровського узвозу — отримав назву площа Андрія Першозваного.

АРКА ДРУЖБИ НАРОДІВ

96 арка дружб нарСкульптурна композиція на території Хрещатого парку на честь об'єднання Росії з Україною. Встановлена в 1982 р. при підготовці до святкування 1500-ліття Києва, замінивши Літню естраду. Скульпт. О. П. Скобліков, арх. І. Н. Іванов, С. М. Миргородський і К. О. Сидоров. Монумент виконаний  з металу, граніту і бронзи і є двофігурною композицією (висота — 6,2 м) робітників — росіянина і українця, що спільно підняли стрічку з орденом «Дружби Народів».

Поряд розташована витягнута по горизонталі стела з багатофігурною групою, в центрі якої — Богдан Хмельницький і боярин Василь Бутурлін — російський посол. Ця група створена за мотивами Переяславської Ради.

Скульптурні групи зв'язує арка-веселка «Арка Дружби Народів», яка за задумом авторів повинна символізувати єднання братських народів. За монументом розташований оглядовий майданчик, з яким відкриваються види на Дніпро і Лівий берег. Арка Дружби Народів є містобудівним акцентом Дніпровських схилів.

ВІТАЛІЮ ПРИМАКОВУ ПАМ'ЯТНИК

96 Вит ПримаковуВстановлений в Наводницькому парку (кол. назва Парк ім. В. Приймакова) в 1970 р. Автори бронзового погруддя на гранітному постаменті – скульпт. Ф. А. Коцюбинський, арх. Й.Л. Шмульсон. Віталій Примаков -  радянський воєначальник  українського походження, комкор, дипломат. Один із організаторів і перших керівників Червоного козацтва - перших військових частин, створених переважно із українського селянства Лівобережної України. Учасник визвольної війни в Афганістані і Середній Азії. Розстріляний у 1937 р. за звинуваченням в участі у "троцькістській змові". Реабілітований у 1957 р.

ВОЛОДИМИРУ ВЕЛИКОМУ ПАМ'ЯТНИК

97 волод Вел памПам'ятник Володимиру Великому (Пам'ятник князю Володимиру) — найстаріший скульптурний пам'ятник Києва, споруджений у 1853 р. - скульпт. П.К. Клодт, арх. А.А. Тон, В.І. Демот-Малиновський. Один із символів міста. Розташований на нижній терасі Володимирської гірки. Архітектурна домінанта Дніпрових схилів правобережної частини Києва. 

ГЕРОЯМ ТРУХАНІВЦЯМ, ЯКІ ЗАГИНУЛИ НА ФРОНТАХ ВЕЛИКОЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ ВІЙНИ ПАМ`ЯТНИК

98 Трух погибшим памРозташований на Трухановому острові.

ЗНИЩЕНОМУ ПОСЕЛЕННЮ НА ТРУХАНОВОМУ ОСТРОВІ ПАМ`ЯТНИК

99 поселення Трух памРозташований на Трухановому острові.

МАГДЕБУРЗЬКОМУ ПРАВУ В КИЄВІ ПАМ'ЯТНИК

100 магд праву памРозташований на Дніпровських схилах, біля Набережного шосе на київському Подолі. Первісно – колона над Хрещатицьким джерелом – ймовірним місцем хрещення дітей св. князя Володимира, встановлена у в 1797 р. В  1802—08 рр. на цьому місці споруджена капличка за проектом арх. А.І. Меленського (кол. назва «Нижній пам`ятник Володимиру»). Над каплицею було споруджено колона (висота18 м), що увінчувалася хрестом на кулі. Реконструйовано в 1862 р. коштом киян.  В радянські часи каплицю знищили, джерело заключили в колектор, пам`ятку перейменували в Пам'ятник Магдебурзькому праву в Києві (Колона Магдебурзького права) — пам'ятник на честь повернення Києву Магдебурзького права. До 1000-річчя Хрещення Русі відбулася реставрація пам`ятника.

МАРІЇ ЗАНЬКОВЕЦЬКІЙ ПАМ`ЯТНИК

101 Мар Заньк памПаркова скульптура української актриси Марії Заньковецької. Встановлена у 1974 р. у південно-східній частині Міського парку, навпроти літньої естради. Скульпт. Г. Н. Кальченко, арх. – А. Ф. Ігнащенко. Загальна висота –2,7 м.

Невелику камерну бронзову скульптуру на повний зріст встановлено на низькому гранітному постаменті з майже необробленого каменю, який ледь піднімається над землею.

МЕМОРІАЛ ВІЧНОЇ СЛАВИ

102 мем вічн славиПАМ`ЯТНИК ВІЧНОЇ СЛАВИ НА МОГИЛІ НЕВІДОМОГО СОЛДАТА

Розташований в Меморіальному комплексі «Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років»

Встановлено у 1957 р. у Парку Вічної Слави (арх. А.Мілецький, В.Бакланов, Л.Новіков). Це - 27-м обеліск, у його підніжжя - могила Невідомого солдата, над якою палає Вічний вогонь. Від площі Слави до Монументу веде широка алея, обабіч якої - 34 могили воїнів, які загинули у боях за Батьківщину, зокрема, героїв боїв за Київ.

 

ВІЧНИЙ ВОГОНЬ

Вічний вогонь оточений бронзовим вінком з дубового листя. Полум'я для церемонії відкриття Меморіалу доставили з поля Сталінградської битви, з Мамаєвого кургану.

АЛЕЯ ПАВШИХ ГЕРОЇВ

До головного військового некрополя України останки бійців перенесені із Аскольдової могили, Ботанічного саду, вулиць та парків столиці. Це 11 генералів і ще 21 офіцер, 2 старшин. Із них 12 — Герої Радянського Союзу. Обабіч доріжки — по сімнадцять могил, всього — 34. 

МИКОЛІ ГОГОЛЮ ПАМ`ЯТНИК

103 Мик ГоголюРозташований на Русанівській набережній. Бронзовий пам`ятник українському та російському письменнику Миколі Гоголю. Встановлений в 1982 р., автори: скульпт. О. Скобліков, арх. К. Сидоров, І. Іванов.

МОНУМЕНТ «БАТЬКІВЩИНА-МАТИ»

104 Батьківщ-матірМонументальна скульптура, розташована на високому правому березі Дніпра на території Меморіального комплексу «Національного музею історії Великої Вітчизняної війни 1941-45 рр.». Відкрита в 1981 р. Автор монументу — нар. худ. СРСР скульптор В.З. Бородай. Перший проект «Батьківщина-Мати» розробляв в 1970-х рр. скульпт. Є. Вучетич, після його смерті в 1974 р. проект продовжив скульпт. В. Бородай.

Статуя ліплена із образу скульпторки Г.Н. Кальченко. Прообразом стала фігура Богоматері-Оранти в Соборі Святої Софії. Металевий каркас виготовлений із сталі, виплавленої в Запоріжжі. З неіржавіючої сталі окремими блоками-секціями вагою 25-30 т скульптура була зварена на Київському заводі ім. Паризької Комуни з урахуванням рекомендацій інституту електрозварювання ім. Є.Патона.

 «Батьківщина-Мати» стала новим символом Києва. В  2002 р. був дозволений підйом екскурсантів на майданчики на відмітах36 мі92 м. В 2009 р. відбулася реставрація споруди. Загальна висота монументу з постаментом —102 м.

Вся споруда суцільнозварна, важить 450 т. На щиті «Батьківщина-Мати» має оглядовий майданчик. Всередині скульптури знаходяться два ліфти.

МОРЯКАМ ДНІПРОВСЬКОЇ ВІЙСЬКОВОЇ ФЛОТИЛІЇ ПАМ'ЯТНИК

105 мор дніпр флотМонумент на честь моряків Дніпровської військової флотилії, які брали учать в обороні Києва в 1941 р. Розташований на Набережно-Хрещатицькій вулиці, на набережній Дніпра, поблизу Річкового вокзалу і Поштової площі. Автори – скульпт. М. Вронський, О. Скобликов, арх. І. Ланько. Загальна висота –14,5 м. Відкритий 6.10.1979 р. до 46-ї річниці визволення Києва від німецьких окупантів.

Композиція скульптурної групи відтворює момент бою. Пам’ятник розрахований на круговий огляд, що дає змогу простежити розвиток сюжетів скульптурних груп та ознайомитися з написами на обеліску.

НА ЧЕСТЬ ЗАСНУВАННЯ МІСТА КИЄВА ПАМ'ЯТНИЙ ЗНАК

106 Кий Щек ХоривПам'ятний знак на честь заснування міста Києва (пам'ятник засновникам Києва) — пам'ятний знак, споруджений в 1982 р. на ознаменування 1500-річчя міста Києва. Скульптурну композицію виконано з кованої міді у вигляді плаского човна, на якому встановлено фігури легендарних засновників Києва — братів Кия, Щека та Хорива і їхньої сестри Либіді. Автори — скульпт. В. З. Бородай, арх. Н. М. Фещенко.

Біля підніжжя гранітного постаменту — басейн. Довжина човна —9 м, висота фігур: братів —4.3 м, Либеді —3.8 м.

Пам'ятник знаходиться на Набережній Дніпра в Наводницькому парку, неподалік станції метро «Дніпро» та мосту Патона.

23 лютого 2010 року через корозію металу в залізобетоні та каркасі частина пам'ятника відломилась: впали фігури братів Щека та Хорива. 28 травня 2010 р. було відкрито відреставрований пам'ятник.

НА ЧЕСТЬ СЕЛИЩА ПЕРЕДМІСТНА (МИКІЛЬСЬКА) СЛОБІДКА ПАМ’ЯТНИЙ ЗНАК


Памятний знак Предмостна слобыдкаРозташований на острові Венеціанському у Гідропарку. 

ОБ’ЄКТИ ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНОГО ФОНДУ

ТОПОЛЯ ЧОРНА


Тополя чорнаВизначена Рішенням Київської міської ради від 02.12.1999 р. № 147/469 «Про оголошення природних об`єктів пам`ятками природи та заказниками місцевого значення у м. Києві».  Утримується ДКПЕЗН Дніпровського району. Це – унікальний плюсовий екземпляр тополі, має цінність для клонування та гібридизації.

ЗАГАЛЬНОЗООЛОГІЧНИЙ ЗАКАЗНИК МІСЦЕВОГО ЗНАЧЕННЯ ГИРЛОВОЇ СИСТЕМИ р. ВІТА, ОСТРОВІВ ОЛЬГИН ТА КОЗАЧИЙ


109 запов ОльгинСтворений Рішенням Київської міської ради від 02.12.1999 р. № N 147/649 «Про оголошення природних об`єктів пам`ятками природи та заказниками місцевого значення у м. Києві». Має площу 470 га. Розташований в м. Києві у гирловій частині р. Віта, на о. Козачому та о. Ольжиному. Підпорядковується колективному с/г підприємству «Хотівське». Відрізняється унікальною природою, де зустрічаються рідкісні види з Червоної Книги України: 29 видів риб, багата орнітофауна, включаючи колонію сірих чапель, є кваки, білі чаплі, плазуни, 105 видів рослин.

ЗАКАЗНИК «ЗАПЛАВНИЙ»


110 Заказник заплавнийСтворений Рішенням Київської обласної ради від 01.04.2003 р. № 89-07-XXIV «Про нововиявлені території та об`єкти природно-заповідного фонду місцевого значення Київської області». Розташований в Обухівському районі Київської області на землях Козинської сільської ради. Має площу 162,6421 га. Охвачує частину ландшафтного заказника «Острови Ольжин та Козачий».

Рішенням Київської обласної ради від 19.02.2004 р. № 61-12-XXIV «Про зміну меж об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення Київської області» до складу заказника «Заплавний» включається  о. Ольжин  (знаходиться в межах міста Києва). За цим рішенням територія заказника становить213 га. Остаточним Рішенням Київської обласної ради, прийнятим в 2012 р. «Про зміну меж існуючих територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення Київської області» площа заказника становить 162,6421 га.

Об`єкт є цінною природною ділянкою заплавного ландшафту р. Дніпро та р. Козинка. Ця територія є місцем зростання багатьох гідрофільних видів рослин та тварин, в тому числі занесених до Червоної Книги України – водяний горіх плаваючий, сальвінія плаваюча, джміль вірменський, дозорець-імператор. На території зберігається генофонд багатьох цінних лікарських рослин.

ЗАПОВІДНИК «КОНЧА-ЗАСПА»


Заповідник Конча-ЗаспаВ 1893 р. було створено Київський відділ Російського товариства рибництва та риболовства (за ініц. І. Фалєєва), який взяв під охорону київські нерестовища – озера Конча та Заспа. Територія знаходилась під охороною цього Товариства до 1917 р. Після революції 1917 р. територія Конча-Заспи була націоналізована, а в 1921 р. Народний комітет землі УРСР передав її для експлуатації Дослідної рибної станції. Рішенням НКЗ УРСР від 29.12.1921 р. територія  була визначена Державним рибним заповідником площею 720 га, що належав Народному Комісаріату Земельних справ (НКЗС), а після того був відданий у підпорядкування Сільськогосподарському науковому комітету НКЗС. У 1930 р. територія заповідника становила 800 газа рахунок приєднання частини території Вітяно-Трипільського лісництва, протоки Козача, урочища Молодецького, островів Козачий, Круглик (суч. о. Ольжин). В 1931 р. заповідник «Конча-Заспа» набув статусу державного. 20.12.1933 р. Президія Всесоюзної академії сільськогосподарських наук прийняла рішення про об`єднання Лісостепового заповідника ім. Т.Г. Шевченка (суч. Канівський) та Конча-Заспи. В результаті був утворений Середньодніпровський заповідник. В 1934 р. з набуттям Києва статусу столиці УРСР, Середньодніпровський заповідник ліквідують, виводять з підпорядкування Української Академії сільськогосподарських наук та передають на баланс  Господарському відділу ВУВЦК.

Плідну роботу зі створення та утримання заповідних територій Кончи-Заспи впроваджував видатний природо охоронець, зоолог, краєзнавець Микола (Едуард) Васильович Шарлемань.

В 1999 р. Київською міською радою більшу територію колишнього заповідника «Конча-Заспа» було оголошено ландшафтним заказником місцевого значення «Жуків острів».

ЗАГАЛЬНОЗООЛОГІЧНИЙ ЗАКАЗНИК** МІСЦЕВОГО ЗНАЧЕННЯ «УРОЧИЩЕ БОБРОВНЯ»


112 заказ ур БобровняСтворений Рішенням Київської міської ради від 02.12.199 9р. №147/649 «Про оголошення природних об’єктів пам’ятками природи та заказниками місцевого значення у м. Києві» на острові Муромці створено загально зоологічний заказник. Має площу32,0 га. Присутні рідкісні та червонокнижні види тварин і рослин. В тваринному світі зустрічаються: ссавці, 10 видів земноводних, 10 видів риб, 3 види безхребетних. Підпорядковується ДКП «Фітосервіс» (кол. Ватутинського суч. Деснянського  району).

КОМПЛЕКСНА ПАМ`ЯТКА ПРИРОДИ* МІСЦЕВОГО ЗНАЧЕННЯ «ПРИРОДНЕ РУСЛО р. ЛИБІДЬ»


113 русло р.ЛибідьВизначено Рішенням Київської міської ради від 24.10.2002 р. № 96/256 «Про оголошення заказниками та пам`ятками природи місцевого значення природних об`єктів в м. Києві». Розташована по вул. Саперно-Слобідській (від колектора до Наддніпрянського шосе). У підпорядкуванні Історико-культурної пам`ятки «Музей «Київська фортеця» за рішенням науково-методичної ради, лист від 17.06.2004 р. № 16. Обіймає площу 0,3 га. Це – єдиний в м. Києві фрагмент природного русла р. Либідь.

ЛАНДШАФТНИЙ ЗАКАЗНИК** МІСЦЕВОГО ЗНАЧЕННЯ «ЖУКІВ ОСТРІВ»

114 заказ Жуків острівЖУКІВ ОСТРІВ — місцевість на правому березі Дніпра між озером Коник  і островом Водників, був найбільшим заповідним об`єктом місцевого значення на території м. Києва. Розпорядженням від 17.05.2002 р. № 979 «Про внесення змін та доповнень до рішення Виконкому Київської міської ради народних депутатів від 16.07.1979 р. № 920 «Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії і культури м. Києва»»  Жуків острів та прибережна смуга до південної межі правого берега міста відноситься до зони охоронюваного ландшафту. Також територія острова та прилеглої правобережної заплави Дніпра від самого острова до південної межі Києва оголошена ландшафтним заказником місцевого значення Рішенням Київської міської ради від 02.12.199 9р. №147/649 «Про оголошення природних об’єктів пам’ятками природи та заказниками місцевого значення у м. Києві». Він захищає всю збережену частину природного масиву «Конча-Заспа», який був першим в Радянській Україні природним заповідником «Конча-Заспа». Для Києва заказник є найбагатшим на занесені до Червоної книги види місцем і відіграє надзвичайну роль в Дніпровському екологічному коридорі, яким відбуваються сезонні міграції європейських птахів. В урочищі збереглося виняткове багатство тваринного, рослинного світу, цінні нерестилища, незаймані луки.

Підпорядковується лісопарковому господарству «Конча-Заспа», колективному с/г підприємству «Хотівське».

На сесії від 22 серпня 2007 року Київська міська рада прийняла Рішення №162/1996 «Про питання створення ландшафтного заказника «Жуків острів», яким площа ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків» була скорочена у 9 разів:  з1630 гадо196 га.

ЛАНДШАФТНИЙ ЗАКАЗНИК МІСЦЕВОГО ЗНАЧЕННЯ НА ЛІВОМУ БЕРЕЗІ ОЗЕРА „КОНЧА”

115 заказ Конча озероСтворений Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 14.10.97 №1628. Обіймає площу 80,0 га.

ЛАНДШАФТНИЙ ЗАКАЗНИК МІСЦЕВОГО ЗНАЧЕННЯ "МУРОМЕЦЬ-ЛОПУХОВАТЕ"

Муромець-лопуховатийСтворений Рішенням Київської міської ради від 24.10.2002 р. № 96/256 «Про оголошення заказниками та пам`ятками природи місцевого значення природних об`єктів в м. Києві». Розташований на о. Муромці та о. Лопухуватому, має площу -217 га. Підпорядковується Дніпровському лісництву Дарницького лісопаркового господарства. Обіймає кв. 59-64 Дніпровського лісництва Дарницького лісопаркового господарства. Територія має комплексну цінність: унікальний ландшафт та рослини.

ПАМ`ЯТКА ЛАНДШАФТУ ТА ІСТОРІЇ МІСЦЕВОГО ЗНАЧЕННЯ «ІСТОРИЧНИЙ ЛАНДШАФТ КИЇВСЬКИХ ГІР ТА ДОЛИНИ р. ДНІПРО»

117 істор ландшафт Дніпра copyВизначена наказом Міністерства культури і туризму України від 03.02.2010 р. № 58/0/0/16-10, (охор.№2600189, 560-кв).

Режим використання пам`ятки ландшафту передбачає реставрацію і реабілітацію пам'яток та реконструкцію інших будівель і споруд без суттєвого збільшення їх висотних параметрів. У місцях, де традиційно існує забудова, можливе зведення окремих нових малоповерхових будівель та реконструкція існуючих, які не порушують цінних природних, історичних та пейзажних якостей ландшафту, що охороняється.

РЕГІОНАЛЬНИЙ ЛАНДШАФТНИЙ ПАРК «ДНІПРОВСЬКІ ОСТРОВИ»

118 РЛП Дніпр острСтворений Рішенням Київської міської ради від 23.12.2004 р. «Про створення регіонального ландшафтного парку «Дніпровські острови». Обіймає територію островів: Вербовий, Оболонський, урочища Муромець на Муромці, Лопухуватий, Міжмостний, Долобецький, Венеціанський, малий Гідропарк, три острови Малі, Великий, Супутник, Тополевий, східна частина Жукова, коса, Ольжин, Козачий, Дикий та декілька островів в архіпелазі без назви. Площа1214,99 га. Підпорядковується КП «Плесо».  

АРХІТЕКТУРНІ ЗАПОВІДНИКИ

АРХІТЕКТУРНИЙ ЗАПОВІДНИК «КОМПЛЕКС ПАМ`ЯТОК АРХІТЕКТУРИ СТАРО-ПЕЧЕРСЬКОЇ ФОРТЕЦІ»

119 Стара печ фортецяСтворений Рішенням Київської міської ради від 17.05.2002 р. № 979 «Про уточнення меж історикро-культурних заповідних зон і охорони пам`яток історії та культури у м. Києві». Київська фортеця є однією з найбільших фортець, побудованих у XVIII—XIX ст. в Європі. До автентичних складових фортеці, які збереглися, належать кам’яні й земляні укріплення – вали, висотою від 4 до понад12 м, цегляні круглі вежі, казарми, капоніри, каземати, оборонні стіни. За архітектурними і інженерними ознаками споруди фортеці належать до російської фортифікаційної школи.

Цитадель Київської фортеці створена за французькою системою Вобана. Київська фортеця в історичних межах ХІХ ст. займає понад300 гав центрі сучасного Києва.

АРХІТЕКТУРНИЙ ЗАПОВІДНИК «КОМПЛЕКС ПАМ'ЯТОК АРХІТЕКТУРИ ВИДУБИЦЬКОГО МОНАСТИРЯ»

Видубицький монастирСтворений Рішенням Київської міської ради від 17.05.2002 р. № 979 «Про уточнення меж історикро-культурних заповідних зон і охорони пам`яток історії та культури у м. Києві». Видубицький монастир — стародавній монастир у Києві, пам'ятка архітектури національного значення. Заснований у др. пол.  XI ст. Сучасний ансамбль Видубицького монастиря сформувався з середини XVIII ст. У 1967—1982 рр. всі споруди ансамблю відреставровані під керівництвом відомого українського архітектора-реставратора Р. Бикової. З 1997 р. тут діє чоловічий монастир Української Православної Церкви Київського патріархату.

До пам'яток ансамблю входять: Георгіївський собор — пам'ятка архітектури 1686—1701 рр.,  Михайлівська церква  — пам. арх. XI ст., дзвіниця — споруджена у 1727—1733 рр.,  Спасо-Преображенська церква (трапезна) — пам. арх. 1696—1701 рр.,  каплиця церкви архістратига Михаїла — пам. арх. сер. XVII ст.,  Братський корпус — пам. арх. 1845—1851 рр., Будинок настоятеля — пам. арх. 70-х рр. XVIII ст. Архітектори М. І. Юрасов, Ф. Пайоф; перебуд. арх. Е. Ф. Єрмаковим у 1896 р., некрополь.

ДЕРЖАВНИЙ ІСТОРИКО-АРХІТЕКТУРНИЙ ЗАПОВІДНИК «СТАРОДАВНІЙ КИЇВ»

121 Старод КиївСтворений постановою Ради Міністрів УРСР від 18.05.1987 р. № 183 «Про оголошення комплексу пам`яток історичного центру м. Києва державним історико-архітектурним заповідником «Стародавній Київ» на території Стародавнього Подолу і сусідньої із ним частині Старокиївської гори. Кордони заповідника визначалися на основі результатів наукових досліджень. Рішенням Київського Виконкому у 1988 р. вони були документально зафіксовані. З 1998 р. заповідник діє у складі Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії, культури і заповідних територій. Постановою Кабміну України у 2001 р. всі об'єкти заповіднику були занесені до реєстру пам'яток національного значення.

Заповідник є спеціально уповноваженим органом охорони, використання, реставрації та популяризації пам'яток архітектури, історії і культури, що включені в його межі.

Заповідник «Стародавній Київ» має статус комплексної пам'ятки містобудування, а вся його територія має статус землі історико-культурного призначення.

Заповідник займає територію у175 га, на якій розміщено 74 пам'ятки архітектури, 15 — історії, 22 — археології, 2 — монументального мистецтва. В заповідник входять: північно-східний виступ Старокиївської гори; Старий Поділ; ландшафтні об'єкти (стародавні об'єкти Детинка, урочище Гончарі-Кожум'яки та ін.); ряд окремих пам'яток архітектури Старого Міста (храми і келії Свято-Покровського монастиря, пам'ятник князю Володимиру, Магдебурзькому праву, Григорію Сковороді та багато інших).

Заповідник «Стародавній Київ» включає: Музей історії Михайлівського Золотоверхого монастиря, постійно діюча виставка «Будиночок Петра І в літопису київської благодійності»,  постійно діюча виставка «До історії самоврядування в Києві», виставкова експозиція «Історія церкви Богородиці Пирогощої».

НАЦІОНАЛЬНИЙ КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКИЙ ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНИЙ ЗАПОВІДНИК

122 Києво-Печ заповНайбільший музейний комплекс України, що діє на території Верхньої Києво-Печерської лаври.

29.09.1926 р. ВУЦВК і Рада Народних Комісарів УСРР ухвалили постанову “Про визнання колишньої Києво-Печерської лаври історико-культурним державним заповідником і перетворення її на Всеукраїнське музейне містечко”. Згідно з постановою, до складу заповідника увійшли: Музей культів і побуту, музеї нумізматики, староукраїнської будівельної техніки, українських старожитностей, І Всеукраїнська реставраційна майстерня, друкарня Всеукраїнської академії наук, храми, фортечні мури, Ближні та Дальні печери, дзвіниці, архівний фонд Києво-Печерської лаври, бібліотеки.

У роки Другої світової війни значну частину пам’яток було пошкоджено, підірвано головний храм монастиря — Успенський собор. У листопаді 1943 р. заповідник відновив свою діяльність. Протягом 1950-1990-х рр. він провадив значні відновлювальні та ремонтно-реставраційні роботи, видавав книги, каталоги виставок, збірники наукових праць “Лаврський альманах”. 14-та сесія Міжурядового комітету ЮНЕСКО у 1990 р. внесла Києво-Печерську лавру до Списку пам’яток всесвітньої культурної спадщини. Указом Президента України від 13.03.1996 р. заповідникові надано статус національного. У серпні 2000 р. відбулося освячення відбудованого Успенського собору.

На території заповідника розміщені: Музей книги і друкарства України, Музей українського народного декоративного мистецтва, Музей театрального, музичного та кіномистецтва України, Музей історичних коштовностей України.

Сьогодні заповідник – найбільший музейний комплекс України, де зосереджено 144 споруди, 122 з яких – пам’ятники історії та культури. Серед них – два унікальних підземних комплекси, храми, пам’ятники архітектури XI-XIX ст., виставкові приміщення.

НАЦІОНАЛЬНИЙ ЗАПОВІДНИК «СОФІЯ КИЇВСЬКА»

123 Софія КиївськаІсторико-архітектурний заповідник національного значення. Заснований Постановою уряду УРСР у 1934 р. на території Софійського монастиря. До складу Національного заповідника «Софія Київська» входять:

Собор Святої Софії (Київ, ХI ст.) та архітектурний ансамбль монастирських споруд (ХVIII ст.) на його подвір'ї;  Кирилівська церква (Київ, ХII ст.); Андріївська церква (Київ, ХVIII ст.); Золоті ворота (Київ, ХI ст.); Судацька фортеця (АР Крим, ансамбль пам'яток VІ-ХV ст.).

Близько 60 архітектурно-історичних пам'яток заповіднику об'єднані в 5 музеїв: Софійський музей, музеї «Кирилівська церква», «Андріївська церква», «Золоті ворота», «Судацька фортеця».

До його складу Заповідника «Софійський музей» спочатку увійшли Софійський собор і дзвіниця. У травні 1935 р. музей був відкритий для відвідувачів. Одразу після заснування широко розгорнулися дослідницькі та ремонтно-реставраційні роботи, було організовано науково-фондову та екскурсійну справу. У 1950-і рр. реставрацію архітектури Софії в  основному було завершено.

У 1990 р. Софійський собор разом з ансамблем монастирських споруд XVIII ст. на його подвір'ї був занесений до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. У 1994 р. Державному історико-архітектурному заповіднику «Софійський музей» надали статус національного.  У 2005 р. були розроблені та затверджені «Межі і режим зон охорони ансамблю споруд Софійського собору Національного заповідника „Софія Київська”». 

Площа Національного заповідника «Софія Київська» становить5,02 га, територія охоронної зони навколо ансамблю споруд собору —111,81 га.

ОПИТУВАЛЬНИК

Яке найбільш доцільне функціональне призначення території стратегічної ініціативи "ДП"

культурно-просвітницьке - 15.5%
розважальне - 11.2%
рекреація - 8.6%
озеленення, заповідні території - 20.7%
зелений туризм - 10.3%
озеленення з елементами рекреації - 33.6%

Всього голосів: 116
The voting for this poll has ended
 
       
???? ?????
??????: 01001, ???. ????????, 32, ??. 306? E-mail: [email protected]